
У конкурсі «Людина року», який нещодавно завершився в УТОГ, у номінації «Успіх» переміг Антон ВЕЛІЄВ (Полтавська облорганізація УТОГ) — дефлімпійський чемпіон в індивідуальному заліку з настільного тенісу, активний учасник молодіжно-волонтерського руху Полтавської облорганізації УТОГ, благодійник акцій для ВПО і ЗСУ (придбання меду, солодощів тощо).
— Антоне, Вашим найзначнішим здобутком минулого року стала перемога на 24 літніх Дефлімпійських іграх у бразильському місті Кашіас-ду-Сул. А як Ви прийшли у спорт, хто спрямував Вас, хто допомагав?
— Так, минулого року ми виграли командне золото у настільному тенісі, це наше найзначніше досягнення в цьому виді спорту за всю історію участі у Дефлімпійських іграх.
Я прийшов у спорт, коли мені було 9 років: тренер з настільного тенісу приходив до нас у школу, ми тренувалися один-два рази на тиждень протягом 2-3 місяців. У мене було бажання грати далі, тому взнавав, де тренер працює, і далі ходив до нього на тренування.
— Одразу обрали для себе саме цей вид спорту — настільний теніс?
— Мій батько також захоплювався настільним тенісом і мав 2 розряд.

— У зв’язку із чим Ви переїхали до Полтави?
— Двічі на Дефлімпіадах 2013 і 2017 року я не зміг показати належний результат і вирішив переїхати до Полтави, де є сильні гравці і досвідчений тренер Геннадій Закладний, який грав у збірній України багато років і є багаторазовим призером Дефлімпіад. Саме завдяки переїзду у 2018 році до Полтави я став приділяти більше часу спорту, завзято тренувався і в підсумку здобув медаль Дефлімпіади 2021 року у Бразилії.

— Якого саме року: 2021 чи 2022?
— Дефлімпіада проходить кожні чотири роки. Ігри мали відбутися у 2021 році, проте їх відтермінували через обмеження, пов’язані з Covid-19, і вони відбулися у 2022 році. Отже, Ігри відбулися у минулому, 2022 році, але нагороди були за 2021 рік.
— Ваш рідний Херсон зараз під обстрілами. У вас там є родичі та друзі? Як вони пережили період окупації?
— Так, я народився у Херсоні… Мої родич і друзі з початком війни виїхали за кордон, а також в інші міста України. Отже, під час окупації їх у місті не було.
— У якому стані зараз підприємство УТОГ, клуб та школа у Херсоні?
— Будівлі УТОГ наче не пошкоджені, а до школи ніхто не ходить, поки що там закрито.
— Ви багато допомагаєте тим, хто вимушений був залишити свій рідний дім, рятуючись від війни. Що найбільше Вас вразило під час зустрічі з цими людьми?
— Так, допомагаю тим, хто став вимушеним переселенцем... Ми, українці, повинні більше допомагати один одному і так наближати перемогу. Найбільше мене вразило в людях, які переїхали до Полтави з Херсона та інших міст — це їхній оптимізм. Вони мене обіймали, дякували за допомогу і казали: «Все буде Україна і ми переможемо!»
А у мене в цей час було відчуття, що я теж як втратив домівку, бо не міг тоді (це було влітку минулого року) поїхати до рідного Херсона…
— Які Ваші плани зараз, що плануєте у майбутньому?
— У цьому році — чемпіонат світу і, звичайно, є мрія про успішний виступ. Далеко у майбутнє зазирати не буду. Головне — ми повинні вистояти і перемогти у цій війні.
Слава Україні! Героям слава!
Підготувала Наталія КАМЕНСЬКА