(народився у 1939 р.)
«Ю. П. Максименко — один з тих нечуючих, які кожним прожитим днем підтверджують істину, що й позбавлена слуху людина може жити повноцінним життям. І жити так, щоб стати взірцем для інших. А для цього потрібно бути достатньо впевненим у собі, наполегливим і цілеспрямованим. І хоча кожний життєвий бар’єр часом доводиться долати з боєм — треба не здаватися, не відступати і добиватися свого».
У цих словах з біографічного нарису «Політ крізь тишу» нечуючого письменника Валентина Богаєвського йдеться про людину, яка вже понад два десятиліття очолює Українське товариство глухих і завдяки якій ця багатотисячна громадська організація інвалідів гідно пройшла нелегкий шлях політичних та суспільно-економічних перетворень, зокрема у період становлення незалежної держави, ще раз заявивши про себе, як про авторитетну і дієву силу, постійно спрямовану на захист інтересів осіб з порушенням слуху.
Свій перший особистий рекорд у змаганні з важкою і підступною хворобою — глухотою — Ю.П. Максименко встановив ще у 1961 році, коли з відзнакою закінчив Рибінський авіаційний технікум. Тоді рішенням педагогічної ради технікуму його прізвище було назавжди викарбувано золотими літерами на мармуровій Дошці пошани цього престижного навчального закладу.
Розпочавши свій трудовий шлях молодим спеціалістом і з 1963 року назавжди пов’язавши своє життя з Українським товариством глухих, Ю. П. Максименко гідно пройшов тут всі етапи росту фахівця і керівника — від інженера-конструктора одного з навчально-виробничих підприємств до голови Центрального правління Товариства. Цей період біографії був позначений ще однією важливою для нечуючої людини подією — здобуттям вищої освіти у Київському технологічному інституті легкої промисловості.
Завдяки непересічним лідерським якостям, високому професіоналізму, надзвичайній працьовитості і беззаперечному авторитету як у Товаристві, так і у вищих державних органах, Ю.П. Максименко не лише впевнено й уміло провів Українське товариство глухих через усі негаразди у важкі часи державотворення, але й зробив усе для збереження навчально-виробничих підприємств та розгалуженої інфраструктури системи від занепаду та розбазарювання, завдяки чому Товариство змогло вистояти у нових умовах господарювання, зберегти здобутки минулих поколінь нечуючих і примножити їх новими досягненнями. Ще одним, не зафіксованим рекордом Ю. П. Максименка можна вважати ту кількість нечуючих спеціалістів, яким він відкрив дорогу до навчання, вершин професійного зростання та реалізації своїх здіб ностей. Це свідчить про сьогоднішню наявність в УТОГ сильної і добре підготовленої, згуртованої команди однодумців, яку сформував і веде за собою визнаний лідер нечуючих України.
За багаторічну сумлінну працю, активну громадську діяльність і особистий внесок у вирішення проблем нечуючих інвалідів Ю. П. Максименка нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, удостоєно високого звання «Почесний член УТОГ».
Постановою президії ЦП УТОГ № 26 від 20 лютого 2008 року прізвище Максименка Юрія Петровича занесене до Книги рекордів Українського товариства глухих у номінації «Людина», як члена УТОГ, який з 1988 року без перерви очолює Українське товариство глухих, чим встановлено абсолютний рекорд перебування нечуючого керівника на цій посаді в Товаристві.