(1939 - 2019)
Різними шляхами приходили люди до Українського товариства глухих. Хто вже змалечку, позбавлений слуху і маючи нечуючих батьків, долучався до дружної спільноти, а кого доля приводила до Товариства через втрату слуху вже у більш зрілому віці. Але для тих, хто приходив сюди всерйоз і надовго, робота на спільне благо ставала і покликанням, і змістом усього життя.
Втративши слух у двадцятип’ятирічному віці, Ганна Михайлівна Мережко, як і всі, кому довелося пережити цю страшну трагедію, спочатку розгубилася. У незвичній і жахаючій тиші поставали невизначеність і безпорадність. Та не в характері молодої, енергійної, завжди першої у вирі житейських справ Ганни Михайлівни було дати здолати себе відчаю і зневірі. Стиснувши волю в кулак, почала самотужки шукати світло в кінці тунелю, з усією рішучістю стала на бій з наслідками підступної недуги, і — перемогла!
Після закінчення столичного політехнікуму зв’язку, Г.М. Мережко навесні 1971 року була зарахована на посаду інструктора з організаційно-масової роботи Київського обласного відділу Товариства. Спочатку було надзвичайно важко, але нові колеги, що стали вірними друзями, допомогли опанувати жестову мову нечуючих, зрозуміти специфіку роботи в УТОГ, розібратися у тонкощах організаційно-господарської діяльності Товариства.
З роками прийшла впевненість, з’явилося власне бачення перспектив розвитку і методів роботи з нечуючими людьми. У 1976 році Г.М. Мережко обирається головою Київської обласної організації УТОГ, а в 1985 році вона стає заступником голови Центрального правління Товариства. На цій посаді з особливою повнотою розкрилися організаційні здібності Ганни Михайлівни.
Питання реабілітації глухих, поліпшення їх соціально-побутових умов, підготовка груп нечуючих для вступу до середніх спеціальних і вищих навчальних закладів та добір і висунення членів УТОГ на керівні посади у Товаристві — це лише стислий перелік широкого спектру обов’язків, які доводилось їй виконувати.
Ще більше роботи і відповідальності лягло на плечі невтомної трудівниці у 1991 році, коли Г.М. Мережко було обрано першим заступником голови ЦП УТОГ. Тут доводилося проявляти ще й справді дипломатичний хист, займаючись налагодженням більш тісних зв’язків з товариствами та організаціями глухих близького і далекого зарубіжжя, підготовкою та проведенням всеукраїнських та міжнародних конференцій, культурно-мистецьких заходів за участю нечуючих з багатьох країн.
Вийшовши у 2001 році на заслужений відпочинок, Г.М. Мережко продовжила свій сподвижницький шлях у Товаристві, працюючи над підготовкою і випуском книг з історії УТОГ, книг про кращих його представників, відродила і очолила Раду ветеранів Товариства.
За самовіддану працю їй у 1993 році було присвоєно звання «Почесний член УТОГ», а в 2003 році Указом Президента України Г.М. Мережко першою серед членів УТОГ удостоєна почесного звання «Заслужений працівник соціальної сфери України», чим встановлено абсолютний рекорд у Товаристві.
Постановою президії ЦП УТОГ від 24.04.2008 року № 168 її прізвище було занесено до Книги рекордів Українського товариства глухих у номінації «Нагороди», враховуючи цю визначну подію.