Перше покоління
Асабін Анатолій Михайлович – народився 28 травня 1948 року в селищі Артільне, Лозівського району, Харківської області. Слабкочуючий. Слух втратив в ранньому дитинстві у зв´язку з хворобою. Член УТОГ з 1967 року. Навчався у Харківській школі для глухих дітей з 1956 по 1969 роки.
Свою трудову діяльність розпочав одразу після закінчення школи на Харківському машинобудівельному заводі «Серп і Молот». В той час на цьому підприємстві була одна з найбільших компактних груп глухих. На підприємстві оволодів спеціальностями фрезерувальника та обрубника.
Паралельно з роботою Анатолій в 1969 році поступив на навчання до вечірньої школи для глухих м.Харкова, яку успішно закінчив у 1972 році.
Працюючи на заводі Анатолій став передовиком виробництва, активно брав участь в громадському житті підприємства. За кращу роботу неодноразово був нагороджений Грамотами підприємства, Харківського обласного комітету профспілок робітників машинобудування та туристичною путівкою до Угорщини.
Крім того, Анатолія Михайловича був обраний головою бюро первинної організації УТОГ заводу «Серп і Молот». Глухі з повагою відносились до Анатолія, який зарекомендував себе відповідальною та серйозною людиною, здатною завжди прийти на допомогу глухим.
В 1988 році Анатолій перейшов працювати на завод ім. Малишева, де також була компактна група глухих. Там він працював обрубником і в 2013 році вийшов на пенсію. Нагороджений знаком «Ветеран праці».
Анатолій Асабін з молодих років займався спортом. Під час роботи на підприємстві брав участь у спортивних змаганнях з футболу, легкої атлетики, городків. Крім того, у складі збірних команд глухих м.Харкова та України брав участь у ХIII, XIV, XVВсесоюзних змаганнях з футболу серед глухих, які проходили у Києві, Ніжині, Москві.
А ще Анатолій брав активну участь у житті Товариства глухих. За це неодноразово що був нагороджений Грамотами обласного відділу УТОГ. У 1972 році став делегатом IХ з´їзду УТОГ, який проходив у місті Львів.
Зараз Анатолій Михайлович перебуває на заслуженому відпочинку.
Асабіна Анастасія Іванівна - народилася 1 березня 1952 року в селищі Криштопівка, Близнюківського району, Харківської області. Глуха. Членкиня УТОГ з 1971 року. Навчалась в школі для глухих дітей в місті Харків. Одразу після закінчення школи в 1970 році поступила на роботу на Харківський завод «Комунар», де працювала фасувальницею та копіювальницею. Згодом, в 1971 році перейшла працювати на Харківське УВП № 1 УТОГ, де оволоділа різними спеціальностями: контролер ОТК, комплектувальник виробів, намотчиця котушок, швачка, пакувальниця. З 2001 до 2011 року працювала на Харківському УВП № 2 УТОГ швачкою. За свій професіоналізм неодноразово нагороджувалась грамотами підприємства та обласної організації УТОГ.
Зараз Анастасія Іванівна перебуває на заслуженому відпочинку та продовжує брати активну участь у житті обласної організації УТОГ. Неодноразово обиралася членом обласного правління УТОГ, є членом обласної ради ветеранів УТОГ. Анастасія Іванівна – перший помічник голови обласної ради ветеранів УТОГ у вирішенні соціальних питань ветеранів обласної організації УТОГ. Приймає участь у конкурсах серед ветеранів УТОГ. У вільний час займається виробленням художніх робіт. Роботи Анастасії Іванівни з вишивки завжди прикрашають виставки декоративно-прикладного мистецтва, які проходять в обласній організації УТОГ.
Друге покоління
Асабіна Зоя Анатоліївна – народилася 30 серпня 1981 року в місті Харків. Слабкочуюча. Слух втратила в ранньому дитинстві від хвороби. Членкиня УТОГ з 2000 року.
У 1998 році закінчила Харківську школу-інтернат для слабкочуючих дітей та продовжила навчання в Харківському професійно-технічному училищі № 44, після закінчення якого у 2000 році отримала спеціальність «Швачка 4 розряду».
Свою трудову діяльність розпочала на Харківському УВП-1 УТОГ збірником виробів. В 2001 році перейшла працювати на Харківське УВП-2 швачкою, а згодом – кравчинею. Далі працювала в різних організаціях міста на різних посадах. В 2014 році за сімейними обставинами виїхала до Польщі, де також працювала за спеціальністю «швачка».
З 2025 року працює в Харківській обласній організації УТОГ на посаді інструкторки по роботі з глухими. До виконання своєї роботи Зоя ставиться відповідально, проявляє чуйне ставлення до глухих та намагається пристосовуватися до змін та нових напрямків в роботі.
Зоя ще зі школи займається спортом. Тому і зараз весь свій вільний час присвячує тренуванню з бадмінтону, боулінгу, петанку та залучає до спорту і молодь. Кожні вихідні її разом з глухими спортсменами можна побачити на спортивних майданчиках центрального міського парку. Бере участь у змаганнях, які проводяться серед глухих.
Крім спорту, Зоя захоплюється ще художньою творчістю (вишивка, плетіння) та полюбляє подорожувати. Особливо її приваблює природа та гори.
Третє покоління
Верхогляд Софія Романівна – народилася 04 листопада 2004 року в місті Харків. Глуха. Навчалася в Харківській школі-інтернаті для глухих дітей до 2017 року, а на початку 2018 року виїхала з родиною до Польщі, де продовжила навчання в місцевій школі. Після школи навчалася за спеціальністю «швачка». Під час навчання проходила практику в Іспанії , та оволоділа ще і спеціальністю «закрійник». У квітні 2025 року закінчила навчання та працює на підприємстві . Член УТОГ з січня 2026 року.
Софія як і її мати полюбляє спорт. Ще під час навчання в Харківській школі-інтернаті займалася у спортивних секціях та приймала участь у спортивних змагання з різних видів спорту: легка атлетика, стрибки, баскетбол,волейбол, бадмінтон.
Крім того, Софія має творчі здібності. У складі творчого колективу Харківської школи-інтернату для глухих дітей отримала нагороду у фестивалі творчості «Повір у себе» у різних номінаціях.
А ще Софія дуже полюбляє подорожувати та сходження в гори разом з родиною та друзями.
