Петруник Ярослав Іванович народився 26 червня 1951 року в селі Постулівка Гусятинського району Тернопільської області. У шестирічному віці він втратив слух, але це не стало перепоною для здобуття освіти та професійної реалізації.
Спершу навчався у Теребовлянській спецшколі для слабкочуючих дітей, а старші класи закінчив у Миргородській спецшколі на Полтавщині. Прагнення до знань привело його далі — до Гомельського машинобудівного технікуму в Білорусі та П’ятигорського медичного училища в Росії, де здобув спеціальність зубного техніка.
Трудовий шлях Ярослава розпочався у Ставрополі, а з 1978 року він працював у Тернопільській стоматологічній поліклініці, де віддав професії майже півстоліття — аж до 2025 року.
У 1981 році він приєднався до Українського товариства глухих. Особливу вдячність Ярослав висловлює своєму другові Євгенію Петровичу Скульському, який допоміг йому знайти дорогу до Товариства та завжди підтримував.
З життєвих історій Ярослав згадує випадок з юності: у переповненому автобусі він випадково опинився поруч із трьома дівчатами, які жестами обговорювали його, думаючи, що він — чуючий. Але Ярослав бачив їхню розмову жестовою мовою й усе розумів. Коли тіснява зменшилася, він дав зрозуміти дівчатам, що теж є глухим. Так відбулося знайомство з майбутньою дружиною, яке згодом переросло у щасливий шлюб. Разом із дружиною вони прожили життя у мирі та злагоді.