25 січня Бахмутському (Артемівському) ВП УТОГ виповнилося 75 років. Дивовижні люди творили чудеса. У нас славне минуле і ми пишаємося ним!
У цей день весь колектив підприємства зібрався у пошивному цеху, тут були присутні й колишні директори підприємства — Д.О. Щербань та М.П. Чаус.
Відкрив збори заступник директора з кадрів і соціальних питань В.М. Юрченко і повідав про те, як у складні післявоєнні роки глухі мешканці Артемівська не могли влаштуватися на роботу, а жити якось треба було. Для розв`язання цієї проблеми міська організація Товариства глухих на чолі з головою Г.О. Бондаренко прийняло рішення про створення годинникової і взуттєвої майстерень. Місцева влада пішла назустріч, виділила приміщення і 25 січня 1946 року ці майстерні були відкриті. Тут було працевлаштовано перші 12 осіб, але на обліку в організації було ще багато охочих працювати, і тоді додатково створювалися такі майстерні, як швейна, жерстяна, нікеліровочна та вулканізаційна. Починали все з нуля, працівники з дому приносили інструменти, швейні машинки, навіть вкладали особисті кошти, щоб купити верстат — аби була робота.
У 1947 році Донецький обласний відділ УТОГ визнав ці майстерні як самостійне підприємство під назвою «Артемівський навчально-виробничий комбінат» і директором призначив ту ж саму Г.О. Бондаренко, яка брала активну участь у створенні майстерень. З цього часу почало здійснюватися планування виробничої діяльності, налагоджено облік, звітність, постачання сировиною, матеріалами та організацію збуту готової продукції.
За час роботи колектив підприємства неодноразово посідав почесні місця серед підприємств УТОГ, особливо славився швейний цех, який працював вже у 2 зміни.
Необхідно підкреслити, що Г.О. Бондаренко була не тільки вмілим, але й далекоглядним керівником. Вона прийняла потрібні й правильні рішення, що надалі вплинули на долю підприємства, а саме:
— у зв'язку з труднощами постачання сировини для ділянок різних галузей (потрібні були тканина, метал, гума тощо) поступово в 1960 році ліквідувала розкидані за різними адресами майстерні і залишила швейне виробництво як основне і найбільш перспективне;
— у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва і кількості глухих, які потребували роботи, вона домоглася допомоги в будівництві виробничого корпусу та гуртожитку для глухих. Уже в 1961 році на кошти Українського товариства глухих побудували 4-поверхову будівлю підприємства по вул. Сибірцева, 170 і ввели в експлуатацію 3-поверховий гуртожиток зі школою робітничої молоді на шість кімнат по вул. Ціолковського, 22.
Вжиті заходи сприяли зміцненню кадрів і стабільності в роботі колективу: працівникам підприємства було, де жити, працювати і навчатися.
Постановою ЦП УТОГ у 1963 році Артемівський комбінат глухих перейменовано в Артемівське учбово-виробниче підприємство УТОГ.
З роками на УВП стало приходити все більше і більше глухих, у зв'язку з цим виникла необхідність у розширенні виробничих площ і, завдяки наполегливості Г.О. Бондаренко, в 1974 році було завершено будівництво 4-поверхового виробничого корпусу (прибудови). Створені умови стали відповідати вимогам промислової санітарії та охорони праці.
У 80-х роках перед керівництвом на чолі з новим керівником — Д.О.Щербанем постало питання розширення матеріальної бази підприємства. Були побудовані гаражі, склади для зберігання сировини і паливно-мастильних матеріалів, прохідну підприємства, кімнату «Здоров'я», реконструйовані склад готової продукції, їдальня, підготовча дільниця, актовий зал. У гуртожитку підвели гарячу воду, завдяки чому були встановлені душова і кімнати для прання та сушіння білизни. Біля підприємства почалося будівництво 9-поверхового житлового будинку. Відкрилися бази відпочинку на березі Азовського моря та Сіверського Дінця. Коротше, було все, що потрібно людям — живи і радій.
Однак у 90-і роки, після розпаду СРСР, колективу УВП довелося дуже важко: припинилися планові постачання сировини, стався спад випуску продукції і рівня зайнятості. Щоб вижити, підприємству довелося, окрім пошиття спецодягу та рукавиць, за короткий термін перейти на пошиття товарів народного споживання, самим шукати сировину, замовлення, збут, створювати новий імідж підприємства. Змінився не лише асортимент продукції, а й технологія її виготовлення. Потрібно було нове високопродуктивне обладнання, яке було придбано завдяки підтримці Фонду соціального захисту інвалідів. Парк технологічного обладнання оновили майже на 80%. Усі відділи перейшли на використання комп'ютерної техніки.
З листопада 2004 року колектив очолив Микола Петрович Чаус, виходець з нашого підприємства, який до того працював заступником директора з комерційних питань. Він багато уваги приділяв питанням збереження колективу і реабілітації осіб з інвалідністю. На підприємстві створені комфортні умови для роботи: встановлена нова мінікотельня, тривають вдосконалення технології та впровадження високопродуктивного обладнання. Поліпшуються умови побуту працівників: на кожній дільниці встановлені кондиціонери, холодильник, електрочайник, мікрохвильова піч, а обіди в їдальні для працівників УВП на 15% дешевше. В результаті вжитих заходів підприємство непогано зарекомендувало себе в Донецькому регіоні, а серед підприємств для осіб з інвалідністю Донецької області воно — найкраще.
У 2016 році у зв'язку з декомунізацією Артемівське учбово-виробниче підприємство було перейменовано в Бахмутське виробниче підприємство УТОГ.
У кінці 2019 року директором призначили Олену Василівну Завгородню, яка до цього працювала на ВП головним інженером. О.В. Завгородня знає підприємство та виробництво від «а» до «я», в неї постійно під контролем все виробництво. Тепер у зв'язку зі становищем в Україні і в Донбасі перед нею стоїть першочергове завдання — забезпечити колектив роботою і зарплатою.
В тому, що підприємство в такі складні часи продовжує працювати, велика заслуга всього колективу, у якому працюють люди, відзначені державними нагородами. Свого часу за багаторічну і сумлінну працю були нагороджені:
— орденом Трудового Червоного Прапора — засновник підприємства з 33-річним стажем роботи на посаді директора Г.А Бондаренко і швачка Н.А. Козлова, яка виховувала 5-х дітей і працювала дуже сумлінно;
— званням «Почесний член УТОГ» — колишні директор Д.О. Щербань і заступник директора з НВР Г.Х. Жеребцов;
— орденом «За заслуги» ІІІ ступеня — колишній.директор М.П. Чаус,
— званням «Відмінник УТОГ» — колишні начальник ПЕВ Л.П. Боряк і головний бухгалтер Г.М. Нестеренко;
— нагородою УТОГ «За заслуги» — колишній технолог Р.А. Грицина та інші.
Ось така дорога підприємства довжиною в 75 років!
Після виступів зі спогадами Д.О. Щербаня і М.П. Чауса, нинішній директор О.В. Завгородня вручила Почесну грамоту старшому майстру Н.М. Андрухову, яка працює на підприємстві з 1963 року, грамоти — ветеранам підприємства з 70-х років Г.М. Куценко і Л.М. Штиріній, подяку — кращим працівникам Т.Ф. Григоровій, Т.І. Громовій, О.В. Івановій, Т.О. Нагорській, Т.О. Усенко і С.В. Черепні.
На завершення директор висловила всім подяку, побажала здоров'я і добробуту і запевнила, що підприємство в майбутньому при новому поколінні працівників неодмінно відзначить 100-річний ювілей.
Шановні працівники Бахмутського ВП УТОГ!
На вашій небайдужості, стійкості, відповідальності будується майбутнє нашого краю. Переконані, що вам вистачить наснаги, витримки та професіоналізму для подолання всіх труднощів і подальшого фінансового та економічного зростання підприємства.
Нехай досягаються поставлені цілі та здійснюються найзаповітніші мрії. Бажаємо всім миру, міцного здоров`я, тепла і затишку у Ваших оселях та успіхів у вашій професійній діяльності!
Щастя, віри та любові!
Президія ЦП УТОГ, Рада директорів підприємств УТОГ,
Всеукраїнська рад ветеранів УТОГ,
президія та колектив Харківської облорганізації УТОГ і ТО УТОГ