7 квітня 2021 року обірвалось наповнене любов’ю, добротою і щирістю життя МАКСИМЕНКА Юрія Петровича.
Урядовий уповноважений з прав осіб з інвалідністю висловлює щирі співчуття з приводу непоправної втрати для рідних і близьких, для колег та всього Українського товариства глухих.
Юрій Петрович з 1988 по 2016 роки очолював Українське товариство глухих і до останніх днів залишався членом президії Центрального правління УТОГ, його активним діячем та творчим натхненником.
З 1992 року Юрій Петрович був членом колегії Міністерства праці і соціальної політики України та колегії Міністерства охорони здоров’я України, членом Центрального комітету галузевої профспілки та його президії.
За багаторічну сумлінну працю, активну громадську діяльність і особистий внесок у вирішення проблем нечуючих інвалідів Ю. П. Максименка нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, удостоєно високого звання «Почесний член УТОГ».
Втративши в 14 років слух, Юрій Петрович свій перший особистий рекорд у змаганні з важкою і підступною хворобою — глухотою, встановив ще у 1961 році, коли з відзнакою закінчив Рибінський авіаційний технікум. Тоді рішенням педагогічної ради технікуму його прізвище було назавжди викарбувано золотими літерами на мармуровій Дошці пошани цього престижного навчального закладу.
Розпочавши свій трудовий шлях молодим спеціалістом і з 1963 року назавжди пов’язавши своє життя з Українським товариством глухих, Ю. П. Максименко гідно пройшов тут всі етапи росту фахівця і керівника — від інженера-конструктора одного з навчально-виробничих підприємств до голови Центрального правління Товариства. Цей період біографії був позначений ще однією важливою для нечуючої людини подією — здобуттям вищої освіти у Київському технологічному інституті легкої промисловості.
Завдяки непересічним лідерським якостям, високому професіоналізму, надзвичайній працьовитості та беззаперечному авторитету як у Товаристві, так і у вищих державних органах, Ю.П. Максименко не лише впевнено й уміло провів Українське товариство глухих через усі негаразди у важкі часи державотворення, але й зробив усе для збереження навчально-виробничих підприємств та розгалуженої інфраструктури системи від занепаду та розбазарювання. Завдяки цьому Товариство змогло вистояти у нових умовах господарювання, зберегти здобутки минулих поколінь нечуючих і примножити їх новими досягненнями.
Світла пам'ять Юрію Петровичу Максименку та мої співчуття рідним і близьким!