Династія в УТОГ

Династія Загоруй

Перше покоління

Сім'я Загоруй Василь і Ніна

Загоруй Василь Ігнатович (70 років), пенсіонер, у минулому працював складальником на Вінницькому заводі тракторних агрегатів. Дружина, Загоруй Ніна Михайлівна (68 рік), пенсіонерка, працювала швачкою на Вінницькому УВП УТОГ.

Друге покоління

Загоруй Володимир і Тетяна,
син Владислав (зліва)

Син, Загоруй Володимир (48 років), не працює. Навчався у Кам’янець-Подільській спецшколі-інтернаті для глухих дітей. Дружина Володимира, Загоруй Тетяна (47 років). Навчалася в Кисляцькій спецшколі-інтернаті для глухих дітей.

Третє покоління

Володимир та Тетяна мають сина Владислава (20 років), який навчався у Вінницькій спецшколі-інтернаті для глухих дітей.

---

Династія Золотухіних

Перше покоління

Золотухіни: батько Іван, мати Людмила з меншим сином Віктором та невісткою Аллою

Золотухін Іван Миколайович (74 роки), пенсіонер, у минулому працював складальником на Вінницькому заводі тракторних агрегатів. Дружина Івана, Золотухіна Людмила Павлівна (71 рік), працює швачкою на Вінницькому УВП УТОГ.

Друге покоління

Син, Золотухін Петро (49 років). Навчався у Кисляцькій спецшколі-інтернаті для глухих дітей. Дружина Петра, Золотухіна Леся (49 років). Навчалася у Піщанській спецшколі-інтернаті для глухих дітей.

Син, Золотухін Віктор (45 років). Навчався у Вінницькій спецшколі-інтернаті для глухих дітей. Дружина Віктора, Золотухіна Алла (44 роки).

Третє покоління

Сім'я Золотухіних: Людмила, син Петро, невістка Олеся, внук Олександр

Онук – Олександр. Його батько Петро та мати Леся.

---

Династія Левінських

Перше покоління

Левінські Леон і Людмила

Левінський Леон Євгенійович (67 років), пенсіонер, працював столяром на Вінницькому УВП УТОГ. Дружина, Левінська Людмила Василівна (66 років), пенсіонерка, працювала швачкою на Вінницькому УВП УТОГ. Обоє навчалися у Піщанській спецшколі-інтернаті для глухих дітей.

Друге покоління

Левінські Анатолій та Ольга

Син, Левінський Анатолій (42 роки). Дружина Анатолія, Левінська Ольга (43 роки). До війни обоє працювали складальниками на Вінницькому заводі тракторних агрегатів. Анатолій і Ольга навчалися у Вінницькій спецшколі-інтернат для глухих дітей. Зараз з дочкою знаходяться за кордоном.

Третє покоління

Левінський Максим

Анатолій та Ольга мають двоє дітей. Син, Максим (19 років) навчався в Вінницькій спецшколі-інтернат для глухих дітей. Дочка Яна (10 років) навчається в цій же школі.

---

Династія Юрцевих

Перше покоління

Юрцева Варвара

Юрцева Варвара Олександрівна (70 років), пенсіонерка, в минулому працювала швачкою на Вінницькому УВП УТОГ, активна учасниця всіх заходів, що відбувалися у Вінницькому обласному будинку культури УТОГ. Навчалася у Піщанській спецшколі-інтернаті для глухих дітей.

Друге покоління

Донька, Волуйко Олена (49 років), працює швачкою на Вінницькому УВП УТОГ багато років. Навчалася у Вінницькій спецшколі-інтернаті для глухих дітей. Бере активну участь у заходах, які проводяться у Вінницькому обласному будинку культури УТОГ. Олена заміжня. Її чоловік – Волуйко Микола, глухий.

Третє покоління

Волуйко Лаура

Олена та Микола мають доньку Лауру (19 років). Навчалася у Вінницькій спецшколі-інтернаті для глухих дітей. Спортсменка, займалася великим тенісом. Зараз знаходиться за кордоном.

Династія Копервасів

Весільне фото Копервасів - 1958 рік

Три покоління сім’ї Копервасів. Їх об’єднав УТОГ. Петро і Мирослава Коперваси одружились і створили чудову сім’ю в далекому 1958 році. В 60-х роках народились їх сини – Федір і Василь. Сім’я з Рівненщини переїхала до м. Луцька, де Петро Миколайович пішов працювати на автозавод.

Сім’я жила в любові і злагоді. Ростили синів, які в подальшому також працювали на автозаводі.

Мирослава Мартинівна над усе любила вишивати. Її руками вишитий весільний килим, рушники, постільна білизна і одяг. Все життя її одяг був прикрашений вишивками. Вправна швачка і вишивальниця, вона була неодноразовою учасницею міських та обласних виставок декоративно-прикладного мистецтва.

Батьки змалечку прищепили дітям любов до праці. На дачній ділянці росли квіти, овочі, вишні , яблуні. Весняний квітучий сад – це було місце відпочинку. Як згадує син Федір, «руки мами і тата пахли яблуками. Смак яблук з батьківського саду був неперевершений».

А ще тато був вправний рибалка.

Сини виросли. Одружились. Мають гарні сім’ї.

Війна в Україні важким тягарем лягла на серце Мирослави Мартинівни. Переживши другу світову війну вона не по розповідях знала , що таке війна. Вона придбала вовняні нитки коричневого і зеленого кольорів і почала в'язати теплі шкарпетки та жилети-безрукавки для воїнів . Її руками було виготовлено 100 пар шкарпеток та 60 жилетів. На жаль, 9 жовтня 2022 року її життя обірвалось і залишився недов’язаний жилет, який дов’язала її невістка Людмила Копервас і передала волонтерам ще 30 жилетів-безрукавок.

Ця династія гідна належного пошанування за вірність УТОГ, за щиру любов до України. Вони своєю працею і вчинками підтверджують земне правило життя – творіть добро на землі і тоді будуть рости сади, створюватись нові сім’ї і продовжуватись славні династії Українського товариства глухих.

Перше покоління

Копервас Петро Миколайович - 12 серпня 1936 р., с. Новоукраїнка, Млинівського р-ну, Рівненської області. Працював на Луцькому автозаводі. Помер 27 вересня 2017 року.

Копервас Мирослава Мартинівна - 29 червня 1936 р., с. Долина, Млинівського р-ну, Рівненської області. Працювала швачкою на швейній фабриці м. Луцьк. Померла 9 жовтня 2022 року.

Друге покоління

Копервас Федір Петрович, син - 25 лютого 1960 р. с. Долина Рівненської області, працював на автозаводі м. Луцьк. Пенсіонер.

Копервас Валентина Петрівна, невістка - 29 квітня 1962 р. с. Козлів, Локачинського р-ну, Волинської області. Закінчила Ленінградське ПТУ за спеціальністю «палітурник». Працювала на Завокзальному ринку прибиральницею. Перебуває на пенсії.

Копервас Василь Петрович, син - 25 серпня 1963 року, м. Луцьк. Працював на Луцькому автозаводі та Луцькому приборному заводі.

Копервас Людмила Володимирівна, невістка – 31 грудня 1964 року м. Луцьк – працювала швачкою на швейній фабриці «Лучанка».

Третє покоління

Онук Копервас Віктор Федорович, – 28 грудня 1990 р. м. Луцьк –– закінчив ВТПУ № 2 будівництва та архітектури м. Луцька з спеціальності «Різьба по дереву». Брав участь у Всеукраїнському конкурсі «Ігри патріотів УТОГ», обласних конкурсах «Ігри патріотів УТОГ» , обласному конкурсі «Містер УТОГ», член збірної команди з футболу серед глухих спортсменів Волині. В даний час перебуває за кордоном в Німеччині.

---

Династія Озимків

Перше покоління

Ольга і Василь Озимки зі своїми дітьми

Краса Волині – озеро Світязь. У цій мальовничій місцевості мешкає сім’я Озимків.

Якось учасники художньої самодіяльності Луцького БК УТОГ, обстежуючи побутові умови членів УТОГ Любомльської і Шацької первинних організацій УТОГ, приїхали в с. Світязь з концертною програмою та привезли гуманітарну допомогу. Голова Шацької первинної організації УТОГ Олена Бобчук при цій зустрічі сказала: «Я познайомлю Вас з сім’єю Озимків. Це – унікальна сім’я. Роботящі, живуть в любові і злагоді. В сім’ї підростають чудові діти. А які пончики Ольга готує! Смакота!».

Ранок. Зійшло сонце. Наче зіткана з сонця з’явилась Ольга Озимок зі своїм чоловіком Василем і принесла на сніданок свої знамениті пончики. А Василь – майже відро риби. Ми їм щиро дякували, а Василь з посмішкою на вустах промовив: «Ми ж УТОГівське братство».

Виросли діти. З’явились онуки. Радує бабусю внук Максим, обдарований талановитий хлопчик. Він добре навчається, а з його рук злітають пісні, сповнені любов’ю до України, матері, до рідного Волинського краю.

Радіє Ольга за дітей, онуків. Вона пишається тим, що вона і її діти — члени УТОГ. І які доречні тут слова Ю. Максименка: «УТОГ, УТОГ – ти друг людей без слуху». І це підтверджується славною династією Озимків. Розпочинали батьки – продовжать діти.

1. Озимок Василь Гордійович (20 квітня 1958 року, с. Омеляни (Світязь) Шацького району, Волинської області). Працював столяром меблевої фабрики м. Шацьк. Помер.

2. Озимок Ольга Антонівна (5 листопада 1959 року с. Підманево Шацького р-ну, Волинської області). Працювала в Шацькому лісгоспі. Виготовляла плетені кошики.

Друге покоління

Очима дивимось на світ - Віктор, Валентина та Юрій Озимки

3. Озимок Юрій Васильович, син (5 жовтня 1981 року). Після закінчення Володимир-Волинської спеціальної школи Волинської обласної ради працював майстром по ремонту холодильників.

4. Озимок Віктор Васильович, син (2 вересня 1982 року). Закінчив Володимир-Волинську спецшколу Волинської обласної ради, Львівське ПТУ по спеціальності «плиточник», працював на будівництві.

5. Озимок Валентина Василівна, дочка (13 листопада 1983 року). Після закінчення Володимир-Волинської спецшколи Волинської обласної ради працювала швачкою на швейній фабриці «Луга» м. Володимир.

6. Собчук Руслан Олександрович, зять (18 березня 1975 року). Закінчив Володимир-Волинську спецшколу Волинської обласної ради. Працював електриком в колгоспі с. Хренів, Іваничівського району, Волинської області.

Третє покоління

Валентина Собчук (Озимок) з синами

Онуки:

1. Собчук Максим Русланович (24 липня 2009 р., с. Хренів, Іваничівського району, Волинської області). Учень Володимир-Волинської спецшколи Волинської обласної ради з 2015 року. Учасник художньої самодіяльності. Переможець Всеукраїнського конкурсу «Міні Містер УТОГ» 2019р. Учасник Всеукраїнського дитячого флешмобу з нагоди Міжнародного свята дітей «Я росту в УТОГ» - 2023р.

2. Собчук Вадим Русланович (3 серпня 2013 р., с. Хренів, Іваничівського району, Волинської області) – учень Володимир-Волинської школи-інтернату

Родина Озимків біля озера Світязь

Династія Стрижевських

Перше покоління

Стрижевський Едуард та його сім'я

Родина Стрижевських дуже добре відома у Дніпрі. Голова цієї династії – Стрижевський Едуард Мойсейович (59 років), підприємець, активний учасник усіх заходів, що відбуваються в Дніпропетровському обласному будинку культури УТОГ. Його дружина Наталія Григорівна (58 років) – у минулому підприємець, нині домогосподарка, керівник гуртка «Золоті ручки», волонтер, організувала глухих рукодільниць для допомоги ЗСУ: в'яжуть шкарпетки, килимки для наших захисників.

Друге покоління

Вікторія із своєю донькою Кароліною

У сім'ї двоє дітей. Дочка Вікторія (39 років), підприємець, багато років була молодіжним лідером Дніпра, та й зараз активно допомагає, організовує молодь на різноманітні заходи. Вікторія має доньку Кароліну (19 років). Спортсменка займалася бадмінтоном. Зараз перебуває в Австрії, поки живе там – налагоджує зв'язки з молоддю, мамин досвід молодіжного лідера не втрачається.

Син Юрій з дружиною Магдалиною та своїми дітьми

Син Юрій (31 рік) – майстер спорту України з баскетболу. Чемпіон Європи (2022), чемпіон Дефлімпіади (2022 рік), володар багатьох призових місць у міжнародних змаганнях. Юра одружений, має дружину Магдалину.

Третє покоління

У сім'ї підростає двоє діточок: дочка Мілана (6 років) та син Лев (2 роки). Вся родина – члени Українського товариства глухих. Молодші діти згодом теж увіллються до УТОГівської родини, адже УТОГ – рідний дім для всіх осіб з порушеннями слуху.

Династія Бобровніків

Перше покоління

Початок династія веде від бабусі Карчевської Валентини Василівни (30.04.1930 р. н.) та дідуся Карчевського Арсенія Станіславовича (04.01.1924 р.н.).

Валентина Василівна – глуха, без освіти, працювала в колгоспі, стаж – 45 років. Арсеній Станіславович – глухий, навчався в спецшколі-інтернаті № 29 м. Житомира в 1933–1941 роках, закінчив 8 класів, працював ковалем, стаж роботи – 50 років.

Друге покоління

Їхня дочка Надія (3.11.1954 р. н.), глуха, 39 років пропрацювала на Житомирському УВП УТОГ. Вийшла заміж за Бобровніка Володимира (26.03.1958 р. н.), глухого, який народився у родині Ольги (11.04.1928 р.н.) та Кузьми (15.04.1930 р.н.) Бобровніків.

Третє покоління

Наступне покоління Бобровніків - дочки Бобровнік (Фурман) Рита (06.05.1982 р. н.) та Бобровнік Світлана (30.03.1987 р. н.).

Рита 17 років працює на Житомирському УВП УТОГ, краща працівниця підприємства, активно веде інформаційну роботу в групі Житомирської облорганізації УТОГ в Телеграм.

Бобровнік Світлана (30.03.1987 р. н.) – молодіжний лідер УТОГ.

Четверте покоління

У Фурман Рити – два сини: Фурман Родіон (29.07.2010 р. н.), Фурман Артем (03.12.2002 р. н.), хлопці глухі, є учасниками художнього колективу студії «Маска» Житомирського БК УТОГ.

У Світлани Бобровнік - дочка Аніта (29.03.2012 р. н.).

Династія Крачкович

Перше покоління

Богдан Агнеса Василівна

Династія Крачкович з Ужгорода починає свій відлік від Крачкович (Богдан) Агнеси Василівни, 1936 року народження. На виробниче навчання на Ужгородське УПК глухонімих вона прийшла 1 листопада 1954 року. Після завершення навчання 4 грудня 1955 року була зарахована на роботу на цьому підприємстві швачкою. Під час роботи проявила себе кваліфікованою швачкою та активісткою. За проявлені організаційні здібності та активну позицію у листопаді 1956 р. була призначена майстром, а згодом начальником цеху масового пошиву підприємства № 2 УТОГ. З 1958 року щороку її робота відзначалася подяками та преміями «За відмінну роботу», «За перевиконання плану». Постійно брала участь у спортивних заходах – змаганнях з волейболу. У 1963 році вийшла заміж і в цьому шлюбі народила двох доньок – Наталку й Оксану. Донька Оксана продовжила династію роботою на Ужгородському УВП № 1. За весь час роботи на Ужгородському УВП № 2 25 разів Агнеса Василівна була відмічена керівництвом подяками, преміями та грамотами. Свій досвід вона передала багатьом молодим швачкам.

Друге покоління

Метенько Оксана Іванівна

(Крачкович) Метенько Оксана Іванівна, дата народження - 27.06.1967 р. Після завершення у 1984 році навчання в Ужгородській спеціальній школі-інтернаті для глухих була прийнята на навчання на Ужгородське виробничо-навчальне підприємство №1. Швидко освоїла навчальну програму та підтвердила 2-й розряд за професією намотувача електричних котушок. У жовтні 1985 року призначена бригадиром ділянки намотки котушок для електроприладів на УВП № 1. За час роботи проявила себе як старанна, відповідальна робітниця. У 2006 році була переведена на роботу у столярний цех УВП № 1 складальницею євробрусу, де теж досягла гарних результатів у роботі. Була призначена майстром цього цеху. Оксана Іванівна – активна учасниця художньої самодіяльності та спортивних заходів облорганізації, до сьогодні допомагає молоді в організації тренувань та спортивних змагань у м. Ужгород. У 1991 році вийшла заміж і наступного року народила в цьому шлюбі доньку – Валерію.

Третє покоління

Метенько Валерія Анатоліївна

Метенько Валерія Анатоліївна, дата народження – 05.08.1992 року. На відмінно закінчила Ужгородську школу-інтернат. Під час навчання брала участь у різних конкурсах ЦП УТОГ та посідала призові місця. Навчалась у Державному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова, де отримала фах викладача української жестової мови. Валерія першою з глухих на Закарпатті в 2015 році була прийнята на роботу в Ужгородську загальноосвітню школу для дітей з вадами слуху І-ІІІ ст. вчителем української жестової мови, де пропрацювала до лютого 2022 року.

Четверте покоління

Шевчук Ванесса

У Закарпатській облорганізації УТОГ Валерія очолила обласну молодіжну раду УТОГ, якій приділяла велику увагу. Цікаві культурно-масові та спортивні заходи, турпоходи та конкурси постійно згуртовували молодь облорганізації. Маючи достатні знання та неабиякий організаторський хист, Валерія спільно з БК готувала різні заходи: «Міні Міс УТОГ Закарпаття», «Ігри патріотів», «День Валентина», річниці створення УТОГ та заходи до Тижня глухих людей, які надовго залишаться в пам'яті учасників своїм цікавим різноманіттям, фантазією та чудовими призами від благодійників.

Отже, кожен з трьох старших членів династії приніс в наше Товариство щось своє, нове, але так потрібне глухим людям.

У родині підростає четверте покоління — Шевчук Ванесса Вікторівна, дата народження — 29.04.2020 року. Наразі вона живе у Парижі, відвідує логопеда тричі на тиждень і групові заняття, розмовляє французькою жестовою мовою. Любить проводити час з мамою, зацікавлена всіма.

Династія Дюжевих

Дюжеви

Перше покоління

Кулік Микола, 1927-1999, був зварником на металургійному заводі.
Кулік Серафима, 1924-2003 швачка в ательє мод, останні роки працювала на УВП УТОГ «Неон».

Друге покоління

Дюжева Зоя, 1950-2004, працювала на УВП УТОГ
Дюжев Юрій, 1948, працював на УВП УТОГ «Неон».

Третє покоління

Дюжев Віктор, 1974, голова Запорізької облорганізації УТОГ
Дюжева Наталія, 1979, вихователька Запорізької школи глухих.

Четверте покоління

Дюжев Максим, 1998, спортсмен Інваспорту.
Дюжев Олексій , 1976, безробітний.
Єремєєва Тетяна, 1983, психологиня.
Єремєєва Соня, 2005, школярка.

---

Династія Чепурненків

Перше покоління

Терещенко Микола, 15.07.1914-06.1974
Терещенко Єлизавета Максимівна, 24.10.1914-22.04.2003

Друге покоління

Терещенко Леонід Миколайович, 09.12.1944, приватно виготовляє бляшані вироби
Терещенко Тамара Андріївна, 01.03.1946, домогосподарка

Третє покоління

Чепурненко Амалія Леонідівна, 27.10.1981, касир супермаркетів
Чепурненко Дмитро Леонідович, 14.08.1973, вихователь Запорізької школи глухих

Четверте покоління

Чепурненко Розмарі Дмитрівна, 27.01.2003, школярка
Чепурненко Мелані Дмитрівна, 14.03.2007, школярка

---

Династія Панкеєвих

Перше покоління

Телешко Михайло, 1926-1956
Телешко Ольга, 1927 – 1994 (працювала на УВП УТОГ)

Друге покоління

Панкеєв Геннадій, 1951 (працював на УВП УТОГ)
Панкеєва Марія, 1952 (працювала на УВП УТОГ)

Третє покоління

Панкеєв Роман, 1973, безробітний
Панкеєв Артем, 1980 (працює на УВП УТОГ)
Панкеєв Олена, 1987, домогосподарка

Четверте покоління

Панкеєв Микола, 2006, школяр

Династія Атаманюків

Перше покоління

Атаманюк Валерій Миколайович

Батько – Атаманюк Валерій Миколайович, 1954 року народження, м. Нова Каховка Херсонської області. Навчався в Чернівецькій спецшколі для слабкочуючих дітей, після закінчення якої в 1974 році вступив до Київського технікуму легкої промисловості, після закінчення навчання став працювати на Івано-Франківському УВП УТОГ механіком, де працює до сьогодні. Брав участь у художній самодіяльності БК УТОГ. Був актором НСТ. З юних років полюбив спорт, займався футболом, був обраний головою Івано-Франківського спортивного осередку глухих. Протягом багатьох років обирався членом правління обласної організації УТОГ, є членом президії правління обласної організації УТОГ. Член УТОГ.

Атаманюк Марія Петрівна

Мати – Атаманюк Марія Петрівна, 1954 року народження, м. Івано-Франківськ. Навчалась у Чернівецькій спецшколі для слабкочуючих дітей, після закінчення працювала на швейному підприємстві «Галичина» швачкою, деякий час працювала на УВП УТОГ. Брала участь у художній самодіяльності БК УТОГ. Була акторкою НСТ. Активно займалась спортом. Членкиня УТОГ. Обиралась членкинею правління обласної організації УТОГ, допомагала глухим у вирішенні їх проблем.

Друге покоління

Атаманюк Наталія Валеріївна

Донька – Атаманюк Наталія Валеріївна, 1972 року народження, м. Івано-Франківськ. Вчилась у Чернівецькій спецшколі для слабкочуючих дітей, після школи працювала на УВП УТОГ. Брала участь у спортивних змаганнях по тенісу, посідала призові місця. Членкиня УТОГ.

Сопівник Галина Валеріївна

Донька – Сопівник Галина Валеріївна, 1978 року народження, м. Івано-Франківськ. Навчалась в Чернівецькій спецшколі для слабкочуючих дітей, після її закінчення працювала на УВП УТОГ, вийшла заміж, переїхала в Чернівці, працювала на заводі, приймала участь в художній самодіяльності БК УТОГ. Член УТОГ.

Третє покоління

Мирончук Оксана Ігорівна

Онука – Мирончук Оксана Ігорівна, 1994 року народження, м. Івано-Франківськ. Навчалась у Чернівецькій школі для слабкочуючих дітей, у школі брала участь у художній самодіяльності, далі навчалась у Чернівецькому вищому професійному училищі радіоелектроніки, в Київському університеті технології і дизайну, після закінчення – вийшла заміж і поїхала за чоловіком в Херсон, де працювала деякий час художньою керівницею БК УТОГ. Наразі проживає в Чернівецькій області. Членкиня УТОГ.

Онука – Сопівник Мілена Теофілівна, 1998 року народження, м. Івано-Франківськ. Навчалась в Чернівецькій спецшколі для слабкочуючих дітей, у школі брала участь у художній самодіяльності, далі навчалася в Київському технікумі легкої промисловості, після закінчення вступила до відділення Університету «Україна» - у Хмельницький інститут соціальних технологій, закінчила його. З початком війни виїхала за кордон. Членкиня УТОГ.

---

Династія Дмитруків

Перше покоління

Дмитрук Ігор Васильович

Батько – Дмитрук Ігор Васильович народився 20.09.1950 року в с. Черемхів Коломийського р-ну Івано-Франківської області. Вчився в спецшколі для глухих дітей м. Калуш. Член УТОГ з 1966 р. Працював на УВП глухих, згодом і до виходу на пенсію – на Коломийському заводі "Сільмаш". Активіст, учасник спортивних змагань, постійний учасник культмасових заходів. Помер у 2012 році.

Дмитрук Любов Михайлівна

Мати – Дмитрук Любов Михайлівна, народилася 28.03.1954 року в с. Кармелюківка Балтського р-ну Одеської області. Навчалася в спецшколі для глухих дітей м. Одеса. Робочий шлях почала на заводі "Жовтневої революції" м. Одеса. 1975 року вийшла заміж і переїхала в м. Коломию, де працювала до виходу на пенсію на заводі "Сільмаш" свердлувальницею. Активістка, зараз - головиня ради ветеранів Коломийської ТО УТОГ. Членкиня УТОГ.

Друге покоління

Бабущак Ірина Ігорівна

Донька – Бабущак Ірина Ігорівна народилася 24.02.1983 року у м. Коломия Івано-Франківської області. Навчалась у спецшколі для слабкочуючих дітей м. Калуш, членкиня УТОГ з 1997 року. Ще зі шкільних років постійна учасниця спортивних змагань і художньої самодіяльності. Після закінчення школи перебуває на обліку у Коломийській ТО, постійна учасниця і організаторка культмасових і спортивних заходів, членкиня правління. Їздить на заробітки за кордон.

Бабущак Мирослав Ігорович

Чоловік доньки – Бабущак Мирослав Ігорович, 30.01.1987 року, с. Воскресинці Івано-Франківської області. Син глухих батьків, членів Коломийської ТО УТОГ - Бабущак Марії Григорівни і Бабущака Ігора Миколайовича.
Мирослав - член УТОГ з 2001 року. Активіст, спортсмен з більярду, футболу, волейболу, шашок, дартсу, учасник всіх заходів у ТО УТОГ.

Третє покоління

Бабущак Давид Мирославович

Онук – Бабущак Давид Мирославович, 23.03.2011 року, м. Коломия Івано-Франківської області. Навчається в Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі № 1 дистанційно, бо з початком війни виїхав до Польщі.

---

Династія Злепкових

Перше покоління

Злепков Лукʼян Лукʼянович

Батько – Злепков Лукʼян Лукʼянович, 1934 року народження, с. Старі Кривотули Коломийського р-ну, Івано-Франківської області. Навчався у звичайній школі, працював на УВП УТОГ бригадиром та контролером ВТК, брав участь у художній самодіяльності БК УТОГ і НСТ. Був членом УТОГ. Помер у 1995 році.

Злепкова Парасковія Михайлівна

Мати – Злепкова Парасковія Михайлівна, 1938 року народження, с. Монастирчани Богородчанського р-ну, Івано-Франківської області. Навчалась у Калуській школі для глухих дітей, працювала на УВП УТОГ швачкою. Була членкинею УТОГ. Померла в 2014 році.

Друге покоління

Донька – Андрейчук (Тригубʼяк) Марія Лукʼянівна, 1961 року народження, м. Коломия, Івано-Франківської області. Вчилась у Чернівецькій школі для слабкочуючих дітей, деякий час працювала на УВП УТОГ, була художнім керівником БК УТОГ, далі працювала на підприємствах м. Івано-Франківська. Бере участь у художній самодіяльності БК УТОГ, НСТ. Членкиня УТОГ.

Третє покоління

Онук – Андрейчук Анатолій Любомирович, 1980 року народження, м. Івано-Франківськ. Вчився у звичайній школі, закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, факультет дизайну, займається індивідуальною підприємницькою діяльністю. Брав участь у художній самодіяльності БК УТОГ, НСТ. Член УТОГ.

---

Династія Лукашів

Перше покоління

Лукаш Харитина Никифорівна

Бабуся – Лукаш Харитина Никифорівна, народилася 10.08.1944 року в с. Кудлаївка Шумського р-ну Тернопільської області. Навчалася в Теребовлянській спецшколі для глухих дітей, після закінчення якої в 1961 році вступила до ПТУ м. Красний Луч Луганської області навчатись за професією швачки з пошиття одягу. Після закінчення працювала на Садгірському УВП УТОГ Чернівецької області до виходу на пенсію. Брала активну участь у художній самодіяльності в Садгірському будинку культури УТОГ. За сумлінну роботу отримала звання «Кращий за професією» та нагороджена медаллю «Ветеран праці». Членкиня УТОГ.

Лукаш Тодор Васильович

Дідусь – Лукаш Тодор Васильович, 17.07.1950 року, с. Діброва Кіцманського р-ну Чернівецької області. Навчався в Чернівецькій спецшколі для глухих дітей, після закінчення в 1969 році працював на Садгірському УВП УТОГ Чернівецької області до виходу на пенсію. За сумлінну роботу отримав звання «Кращий за професією» та нагороджений медаллю «Ветеран праці». Брав участь у художній самодіяльності в Садгірському будинку культури УТОГ, спортивних заходах. Член УТОГ.

Друге покоління

Павлюк Світлана Тодорівна

Донька – Павлюк Світлана Тодорівна, 03.11.1971 року, м. Чернівці. Навчалась у Чернівецькій спецшколі для глухих дітей, після закінчення працювала на Чернівецькому УВП УТОГ, надалі їздила на заробітки за кордон. Наразі працює в Чернівецькій філії ТОВ «СЕ Борднетце–Україна». Брала участь у художній самодіяльності Чернівецької спецшколи, спортивних змаганнях з волейболу. Членкиня УТОГ.

Павлюк Дмитро Васильович

Чоловік доньки – Павлюк Дмитро Васильович, 26.10.1966 року, с Карапчів Вижницького р-ну Чернівецької області. Вчився у Чернівецькій спецшколі для глухих дітей, після закінчення в 1987 році працював на Одеському заводі «СОМ», далі працював на Чернівецькому УВП УТОГ. Їздив на заробітки за кордон. Працював на різних підприємствах міста. Брав участь у художній самодіяльності в Чернівецькій спецшколі, спортивних заходах. Член УТОГ.

Третє покоління

Бевза Марта Дмитрівна

Онука – Бевза Марта Дмитрівна, 05.04.1990 року, м. Чернівці, навчалась у Чернівецькій спецшколі для слабкочуючих дітей, далі — в Харківському обліково-економічному технікумі–інтернаті за спеціальністю «бухгалтерський облік», після закінчення в 2011 році працювала обліковцем на Чернівецькому УВП УТОГ. Брала участь у художній самодіяльності в Чернівецькій спецшколі, як акторка знімалась у фільмі «Скеля» режисера Руслана Рубанова. Член УТОГ. З початком війни живе за кордоном.

Павлюк Кароліна Дмитрівна

Онука – Павлюк Кароліна Дмитрівна, 1995 року народження, м. Чернівці, навчалась в Чернівецькій спецшколі для слабкочуючих дітей до 10 класу, продовжила навчання в Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі №1, закінчила 12 класів. Приймала активну участь у всіх заходах, конкурсах пісні, які проходили в УТОГ серед спеціальних шкіл, у Всеукраїнському конкурсі «Ігри патріотів». Поступила в Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова м.Києва, здобула ступень магістра – спеціальна освіта - сурдопедагогіка. 16 червня 2021 року поступила на роботу в Івано-Франківський Будинок культури УТОГ організатором культурно – дозвіллєвої діяльності, з лютого 2022 року працювала художньою керівницею БК УТОГ, організовувала різноманітні заходи в БК, приймала участь в онлайн конкурсі пісні в жестовому виконанні. Молодіжний лідер, голова молодіжної ради обласної організації УТОГ. З 31 березня 2023 року переведена виконуючою обов’язки голови Івано-Франківської обласної організації УТОГ. Член УТОГ.

Четверте покоління

Правнучка – Бевза Моніка Олексіївна, 30.06.2014 року народження, м. Чернівці, навчалась у Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі «Родина». Брала участь у художній самодіяльності в школі. Зараз разом з мамою за кордоном.

---

Династія Рогович

Перше покоління

Рогович Ярослав Васильович

Рогович Ярослав Васильович, народився 05.08.1951 року в с. Мала Кам'янка Коломийського р-ну, Івано-Франківської області. Перші три класи навчався в масовій школі, потім у спецшколі м. Калуш. Член УТОГ з 1970 року. До виходу на пенсію працював на заводі "Коломия Сільмаш". Замолоду грав у футбол, городки. Активіст і постійний відвідувач Коломийської ТО УТОГ.

Рогович Софія Василівна

Рогович Софія Василівна,народилася 10.01.1943 року в с. Витвиця Долинського р-ну Івано-Франківської області. Навчалась у спецшколі для глухих дітей м. Калуш, членкиня УТОГ з 1961 року. Працювала на УВП глухих (пізніше це швейний цех Івано-Франківського УВП УТОГ) у м. Коломия до виходу на пенсію. Ветеранка УТОГ, постійна відвідувачка ТО.

Друге покоління

Рогович Володимир Ярославович

Рогович Володимир Ярославович, 22.09.1973 року народження. Навчався в спецшколі м. Чернівці, після школи працював на заводі "Коломия Сільмаш", пізніше їздив на сезонні роботи. Був членом УТОГ з 1987 року. Помер у 2013 році.

Рогович Галина Миколаївна

Рогович Галина Миколаївна, дружина Володимира Васильовича, народилася 28.04.1977 року в с. Турка Коломийського р-ну Івано-Франківської області. Вчилась у спецшколі м. Калуш. Активістка Коломийської ТО. Народила 3-х дітей.

Рогович Степан Ярославович

Рогович Степан Ярославович, син Ярослава Васильовича і Софії Василівни, народився 09.01.1986 року. Навчався в спецшколі м. Чернівці, після закінчення працював у м. Одеса. Член УТОГ.

Рогович Віра Михайлівна, дружина Степана Ярославовича, 1986 року народження. Членкиня УТОГ.
Народили сина 2021 року народження. У зв'язку з війною виїхали за кордоні.

Третє покоління

Рогович Андрій Володимирович

Рогович Андрій Володимирович, син Володимира Васильовича і Галини Миколаївни, народився 13.12.2003 року в с. Турка Коломийського р-ну, Івано-Франківської області. Закінчив Чернівецький обласний навчально-реабілітаційний центр №1, член УТОГ з 2017 року. Бере участь у спортивних змаганнях.

Рогович Софія Володимирівна

Рогович Софія Володимирівна, донька Володимира Васильовича і Галини Миколаївни, народилася 08.10.2006 року в с. Турка Коломийського р-ну, Івано-Франківської області. Вчиться в Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі №1, членкиня УТОГ з 2021 року.

Рогович (Армашова) Наталія Володимирівна

Рогович (Армашова) Наталія Володимирівна, донька Володимира Васильовича і Галини Миколаївни, народилася 17.10.2000 року в с. Турка Коломийського р-ну Івано-Франківської області. Вчилась у спецшколі для слабочуючих дітей м. Чернівці. Членкиня УТОГ з 2014 року. Вийшла заміж за Армашова Альберта і народила двох діток.

Четверте покоління

Армашова Амелія Альбертівна, 02.03.2021 року народження, м. Чернівці - глуха.

Армашова Алмазія Альбертівна, 17.07.2022 року народження, м. Чернівці - глуха.

Династія Кириченко

Перше покоління

Батько, Кириченко Володимир Васильович, дата народження - 11.10.1955 року, народився в с. Нова Басань Чернівецької області. Працює в СПКТБ УТОГ.

Мати, Кириченко Надія Андріївна (дівоче прізвище Кибляр) народилася 10.09.1956 року в м. Васильків Київської області. Пенсіонерка.

Друге покоління

Донька, Кириченко Марина Володимирівна, дата народження - 11.01.1980 року, народилася в м. Київ. Працює у супермаркеті “МЕТРО”.

Донька, Кириченко Вікторія Володимирівна народилася 31.07.1985 року в м. Київ. Працює провідною фахівчинею у відділу зв’язків з громадськістю виконавчого апарату ЦП УТОГ, На сьогодні знаходиться у декретній відпустці, перебуває у Франції.

Третє покоління

Онука, Кириченко Аріна Артурівна, народилася 28.10.2015 року у м. Київ. Учениця спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 18 м. Києва. Її мати - Кириченко Вікторія.

---

Династія Овчарових

Перше покоління

Мати, Овчарова Парасковія Пантеліївна, народилася 28.10.1942 року в м. Варна (Болгарія). Колишня акторка театру міміки та жесту «Райдуга» при Культурному центрі УТОГ. Пенсіонерка.

Друге покоління

Донька, Овчарова Лариса Анатоліївна, народилася 28.09.1964 року в м. Київ. Працює кур’єром доставки. Волонтерка, допомагає тваринам.

Третє покоління

Онук, Овчаров Тарас Сергійович, народився 09.01.1990 року в м. Київ.

Працює програмістом в Офісі Президента України. Спортсмен з шахів, МСМК.

---

Династія Черненко

Перше покоління

Черненко Ольга Іванівна з донькою Пустовою Оксаною

Мати - Черненко Ольга Іванівна, народилася 20 920.07.1952 року у м. Рильськ Курської області (росія). Була головинею Бородянської ПО УТОГ з 2000 до 2020 року. У зв’язку з реорганізацією районів та ліквідацією первинної організації, її посаду було скорочено і вона залишилась активісткою Бородянської ОТГ. У зв’язку з воєнним станом, з 2022 року проживає за кордоном.

Її чоловік - Черненко Володимир Миколайович, нвродився 21.09.1954 року в смт. Бородянка Київської області. Працював зварником на заводі «Борекс». Помер у 2016 році.

Друге покоління

Донька - Пустова (Черненко) Оксана Миколаївна, дата народження - 28.04.1974 року, народилася у м. Білгород (росія). Працювала у Макдональзі. Наразі живе у Америці.

Донька - Чередниченко Марина Миколаївна, народилася 22.03.1976 року у м. Білгород (росія). Працювала на підприємстві харчової промисловості. Зараз перебуває у Франції.

Син - Черненко Руслан Володимирович, народився 29.08.1982 року у смт Бородянка Київської області. Працює касиром у супермаркеті “NOVUS”.

Cин - Черненко Володимир Володимирович, народився 05.11.1983 року у смт Бородянка Київської області. Працював касиром у супермаркеті “Ашан”. Зараз перебуває у Франції.

Третє покоління

Онука - Чередниченко Ольга Ігорівна, (її мати — Чередниченко Марина Миколаївна) народилася 06.09.1998 року у смт. Бородянка Київської області. Працювала у супермаркеті “Сільпо”. Зараз перебуває у Франції.

Онук - Фокс Денис Володимирович, народився 28.06.1995 року у смт. Бородянка Київської області. Син Оксани Пустової. Працював у супермаркеті “Сільпо”. Зараз перебуває у Бельгії.

Онук - Черненко Тимур Володимирович, дата народження - 10.07.2012 року. Його батько - Черненко Володимир Володимирович, мати — Черненко Лілія. Учень спеціальної загальноосвітньої школи № 18 м. Києва. Зараз перебуває у Франції.

Династія Хайновських

Династія Тріских

Перше покоління

Династія бере свій початок з народження дідуся

Тріска Володимир (21.10.1889–31.03.1954) народжений у місті Сокалі, в сім'ї священника. У сім'ї було 9 дітей, троє з них — глухі. Всі навчалися в школі № 101 для глухих. Після закінчення школи Володимир навчався кравецької справи у місті Львові.

Зліва Тріска Володимир

Після закінчення навчання відкрив свою справу дамського кравця за адресою: м. Львів, вул. Галицька, 3/5 (за місцем проживання). Сімейне ательє працювало до приходу радянської влади. Згодом ательє було заборонено як "приватна справа”. Ця ситуація дуже вплинула на здоров'я Володимира, що спричинило його смерть у віці 65 років.

Бабуся, дружина Тріски Володимира, Францішка Кондратіївна (26.01.1900-20.05.1971) народилася в селі Великі Бірки Тернопільської області. В сім'ї було п'ятеро дітей, двоє із них глухі, що навчалися в школі № 101. Після закінчення навчання в школі Францішка здобула навички кухаря. Зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася у Львові в клубі глухих за адресою: вул. Дем'яна Бідного, 1. Володимир звернувся до присутніх дівчат із запитанням: “Хто з вас вміє смачно готувати?”. Свій вибір зупинив на Францішці.

Дідуся та бабусі з дітьми

У них народилося троє глухих дітей: Йосиф, Микита та Марія. Вся родина проживала за адресою: м. Львів, вул. Галицька, 3/5. З приходом німецької влади родині було виділено 2-кімнату квартиру на вулиці Кутузов. На той час вважали, що діти не можуть перебувати в приміщенні, в якому працюють.

Після смерті чоловіка Францішка була змушена працювати на швейному підприємстві «Маяк».

Наступне покоління династії

Друге покоління

Тріска Йосиф (11.01.1921 — 19.03.1985) народився у місті Львові за адресою: вул. Галицька, 3/5. Навчався в школі № 101 для глухих.

Йосиф та фото з дітьми та викладачами

Після закінчення школи працював кравцем верхнього одягу та майстром фотографій, був активним членом Товариства.

Зустріч учнів школи на Львівському вокзалі з глухими з Німеччини (прибл. 1936 р.)

Дружина Йосифа, Козак Ярослава Андріївна, народилася в селі Соколя Львівської області Кам'янко-Бузького району в родині заможних селян. Навчалася також у школі № 101 для глухих дітей, навчання було платним. Після закінчення 4-х класів з відзнакою “відмінно”, за родинними обставинами припинила навчання.

Ярослава та Йосиф

У Ярослави було ще троє братів та сестер. Під час відвідування брата Петра познайомилась з Йосифом, який працював у школі.

19.07.1947 року Йосиф та Ярослава взяли шлюб. У родині народилося згодом четверо глухих дітей.

Родина допомагала переховувати в схроні членів повстанського угрупування, чим ризикувала бути вивезеною до Сибіру.

Все своє життя батьки дбали за родину, про своїх доньок. Йосиф помер у віці 64-х років.

Фото Тріски Ярослави з нагоди 85-річчя від дня народження з доньками

У свої 90 років Ярослава мала прекрасну пам’ять, добре пам'ятала прізвища своїх вчителів, вихователів, монашок та однокласників.

Без минулого немає майбутнього

Сучасне покоління династії

Третє покоління

Тріска Галина Йосифівна народилася 18 червня 1954 року в селі Соколя Львівської області. Навчалася у школі № 101 для глухих дітей.

Разом з сестрою Марією (Галина зліва)

Свій трудовий шлях розпочала на УВП № 1, працювала на УВП № 2, а згодом на ЛШП “Силует”. Загальний трудовий стаж — 29 років. З юних років була активною та всесторонньо розвинутою дівчиною. Займалася спортом, активно брала участь в житті Товариства, займалась у танцювальному колективі клубу глухих. На той момент директором клубу був Рехтман Олександр Петрович.

У сім'ї Галини Тріски є три глухі сестри: Марія, Ольга й Анна. Тріска Марія брала активну участь у художній самодіяльності.

За активну участь її було нагороджено пам'ятним подарунком в Києві

Династія Курак

Перше покоління

Курак Олександра Іванівна, 11.10.1936 р. н.

Проживала все життя в Миколаєві та працювала на Миколаївському суднобудівному заводі ім. 61-Комунара. Запам’яталася всім своєю активною позицією в питаннях УТОГ — допомагала з інформуванням, виконувала різні доруёчення, здійснювала подвірні обходи нужденних.

Друге покоління

Курак Едуард Олексійович, 26.10.1956 року р. н.

Працював у м. Нижній Тагіл на підприємстві обрубувачем.

Третє покоління

Курак Галина Едуардівна, 09.05.1980 р. н.

Закінчила Миколаївську спецшколу-інтернат для глухих дітей.

---

Династія Миснікових

Перше покоління

Мисніков Яков Дмитрович, 1908 р. н.

Жив у Миколаївській області (с. Краснопілля) та все життя працював токарем.

Друге покоління

Мисніков Павло Якович, 27.08.1945 р. н.

Працював на Миколаївському суднобудівному заводі ім. 61-Комунара токарем, потім у приватних цехах також токарем. Зараз проживає в с. Нова Федорівка Миколаївської області. Завжди цікавиться подіями в УТОГ.

Третє покоління

Рябоконь (Миснікова) Світлана Павлівна, 22.03.1977 р. н.

Закінчила Миколаївську спецшколу-інтернат для глухих дітей. Живе і працює в Польщі.

---

Династія Хардикових

Перше покоління

Хардиков Юрій Михайлович, 25.05.1955 р.н. Народився в Миколаєві. З 1974 до 1991 року працював на Чорноморському суднобудівному заводі обрубником.

1991 рік — був пресувальником на Миколаївському УВП УТОГ. З 1999 року по сьогодні працює на своєму автомобілі таксистом. Юрій — перший глухий таксист у Миколаєві. Брав активну участь у спортивних заходах УТОГ.

Хардикова Ольга Дмитрівна, 17.04.1954 р. н.

Працювала на Чорноморському суднобудівному заводі лакерувальницею, а також на заводі «Нібулон», останні 9 років працює на заводі «Зоря-машпроєкт».

Друге покоління

Хардиков Максим Юрієвич, 1977 р.н.

Закінчив Миколаївську школу-інтернат для глухих дітей. У 2000 році поїхав до Польщі, де живе та працює у Варшаві на меблевій фабриці. Одружився і має двох глухих дітей.

Третє покоління

Онук Ніколас — 18 років, займається волейболом. Онучка Соня — 13 років.

Династія Бабіних

Перше покоління

Друге покоління

Третє покоління

Четверте покоління

---

Династія Михайлових

Перше покоління

Друге покоління

Третє покоління

Четверте покоління

---

Династія Парчевських

Перше покоління

Друге покоління

Третє покоління

Четверте покоління

Династія Гаркавих

---

Династія Лук'янових

---

Династія Причин

---

Династія Фалько

Династія Суниць

Перше покоління

Сім'я Суниць

Суниця Василь Михайлович (1948-2013 рр.) уродженець Млинівського району, слабкочуючий. Працював різноробочим у Рівному, після розлучення жив у Луцьку.

Суниця Зінаїда Іванівна (1947 р.н.) – член УТОГ з 1967 року, уродженка Острозького району, глуха. Закінчила Острозьку школу для дітей з порушеннями слуху. Швачка-мотористка. Колишня спортсменка, учасниця художньої самодіяльності БК УТОГ. Нині членкиня Ради ветеранів Рівненської обласної організації УТОГ. Постійна активна учасниця масових заходів, які відбуваються в організації.

Друге покоління

Родина Суниць

Суниця Михайло Васильович (1972.н.) – член УТОГ з 1988 року, слабкочуючий. Навчався у Березівській школі для дітей з порушеннями слуху, потім у Гомельському технікумі, за спеціальністю машинобудівника (під час навчання познайомився з майбутньою дружиною Юлією), пізніше навчався у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка С. Дем'янчука за спеціальністю – фінанси.

Суниця Юлія Анатоліївна (1972.н.) – член УТОГ з 1988 року, глуха. Закінчила Гомельський технікум – швачка.

Третє покоління

Суниця Максим Михайлович (1997 р.н.) – член УТОГ з 2014 року, слабкочуючий. Закінчив Острозьку спецшколу для дітей з порушеннями слуху. З дитинства займався плаванням. Після закінчення школи працював у Києві в ресторанному бізнесі. Одружений.

Суниця Дарина Михайлівна (2005.н.) – член УТОГ з 2019 року, слабкочуюча. Учениця Острозької спецшколи для дітей з порушеннями слуху.

---

Династія Фурсовичів

Перше покоління

Фурсович Ольга Флорівна, 1921 року народження. Місце народження: с. Любиковичі Сарненського р-ну. Була особою з інвалідністю зі слуху ІІІ групи. Померла 13 лютого 1993 р. Жила за польської влади. Вміла читати по-польськи. Її чоловік (чуючий) боровся за самостійну Україну та був вбитий чекістами. У минулому часто відвідувала територіальну організацію, брала активну участь у різних заходах, які проводились в Сарненській ТО УТОГ.

Друге покоління

Фурсович Ольга Федорівна - праворуч

Фурсович Ольга Федорівна - в центрі

Фурсович Ольга Федорівна народилася 10.05.1942 року. Дочка Ольги Флорівни. Місце народження: с. Орв’яниця Дубровицького р-ну. Особа з інвалідністю зі слуху ІІІ групи. Член УТОГ з 1958 року. В минулому – активна учасниця художньої самодіяльності територіальної організації, брала участь у різних заходах, які проводились у ТО, проводила наставницьку роботу серед молоді, цікавилась життям Товариства, надавала допомогу працівникам територіальної організації у підготовці вечорів відпочинку, організації загальних зборів членів УТОГ та роз’яснювальній роботі серед осіб з порушеннями слуху.

Третє покоління

Лук’янчук Валентина Марцианівна народилася 26.07.1964 року. Дочка Ольги Федорівни. Місце народження: с. Орв’яниця Дубровицького р-ну. Особа з інвалідністю зі слуху ІІІ групи. Членкиня УТОГ з 1980 року. Голова Сарненської міської первинної організації УТОГ, член правління Сарненської ТО УТОГ. Активістка територіальної організації. Проводить серед осіб з порушеннями слуху інформаційно-роз’яснювальну роботу при особистих зустрічах або у групі членів УТОГ територіальної організації в Телеграм. Бере активну участь у підготовці та проведенні різних культмасових заходів ТО, у проведенні подвірних обходів осіб з порушеннями слуху, загальних зборів та зустрічей у первинних організаціях УТОГ. За можливості надає допомогу особам з порушеннями слуху не тільки Сарненського району, а й інших районів. Особливу увагу приділяє одиноким членам УТОГ поважного віку.

Династія Павликів

Перше покоління

Павлик Дмитро Іванович (1947 – 2022 р.р.) – працював усе своє життя на ВАТ «Ватра» слюсарем (трудовий стаж на даному підприємстві - 45 років).

Павлик Валентина Василівна (1953 р.н.) – усе своє життя пропрацювала на ВАТ «Ватра» збиральницею. Загальний стаж роботи на даному підприємстві - 35 років. Разом з чоловіком виховала двох глухих дітей: доньку Людмилу та сина Василя.

Друге покоління

Михальчук (Павлик) Людмила Дмитрівна (1975 р.н.) – була активною учасницею художньої самодіяльності Тернопільського обласного будинку культури УТОГ. Працювала та працює швачкою на підприємствах різних форм власності. Разом з чоловіком Володимиром виховали двоє глухих дітей – Володимира та Марію.

Михальчук Володимир Іванович (1971 р.н.) – після закінчення Івано-Франківського фізкультурного технікуму працював тренером в «Інваспорті».

Третє покоління

Михальчук Володимир Володимирович (1995 р.н.) – випускник Тернопільської ЗОШ для дітей зі зниженим слухом. Спортсмен, займається футболом. Тимчасово проживає у Києві.

Михальчук Марія Володимирівна (2001 р.н.) – випускниця Тернопільської ЗОШ для дітей із зниженим слухом. Студентка Київського фахового коледжу прикладних наук. Спортсменка, займається пляжним волейболом. Тимчасово проживає у Києві.

---

Династія Хоменко

Перше покоління

Хоменко Олексій Якович (1930 – 1994 рр.) – ще коли не було створено Тернопільської обласної організації УТОГ, Хоменко О.Я. очолював з 1967 до 1972 року клуб глухих у Тернополі. У 1972 році входив у першу раду клубу.

Хоменко Галина Олександрівна (1935 – 2015 рр.) – була активісткою в Тернопільському клубі глухих. Працювала швачкою в ательє м. Тернополя. Разом з чоловіком виховали доньку Марину.

Друге покоління

Фірстова (Хоменко) Марина Олексіївна (1971 р.н.) - активна учасниця художньої самодіяльності Тернопільського обласного будинку культури УТОГ. Працює швачкою в приватних підприємствах різних форм власності. Мати двох синів – Ігоря та Олексія.

Фірстов Віктор Васильович (1970 р.н.) – працює в ЖЕКу слюсарем. Разом з дружиною Мариною відвідує заходи.

Третє покоління

Фірстов Олексій Вікторович (1997 р.н.). навчався в Тернопільській спецшколі-інтернаті для дітей із зниженим слухом. На сьогоднішній день за кордоном.

Династія Андрієнків

Перше покоління

Батьки дружини Токар (Андрієнко) Лариси Іванівни:

Батько – Андрієнко Іван Григорович (19.01.1946 р. - 25.02.2011 р.) народився в місті Харкові. Навчався в Харківській школі для глухих дітей № 56, а потім в вечірній школі для глухих № 23. Член УТОГ з 1965 року. Після закінчення школи працював обрубувачем на харківських підприємствах «Завод імені Малишева» і «Серп і Молот», де були створені групи глухих. З молодих років Іван захоплювався спортом. В той час при Харківському будинку культури УТОГ було багато спортивних секцій і Іван Григорович активно їх відвідував. У складі команди Харківського будинку культури УТОГ брав участь в спортивних змаганнях з волейболу і баскетболу.

Мати Андрієнко Олександра Григорівна народилася 29 серпня 1946 року в м. Чугуїв, Харківської області. Членкиня УТОГ з 1963 року. Після закінчення Харківської школи для глухих дітей № 56 в 1966 році поступила на навчання в Дніпропетровський економічний технікум, де була заснована група глухих студентів. У 1969 році закінчила технікум і здобула спеціальність «бухгалтер». Була направлена на роботу до Харківського УВП № 2 УТОГ, де працювала до 1977 року за спеціальністю обліковця, а згодом бухгалтером. З 1984 до 2003 року працювала бухгалтером на Харківському УВП № 1 УТОГ. Зараз на заслуженому відпочинку. Під час роботи на підприємствах УТОГ брала активну участь у житті підприємств.

Батьки чоловіка Токара Ігора Івановича:

Батько – Токар Іван Ілліч (28.05.1939 р.- 15.02.2016 р.) народився в м. Лозова Харківської області. Член УТОГ з 1965 року. Навчався в Харківській школі для глухих дітей № 56. Після закінчення школи одразу почав працювати на Лозівській овочевій базі майстром з виготовлення бочок.

Мати Токар Аліса Іллівна народилась 19 червня 1944 року в селищі Хлібне Харківської області. В 1965 році закінчила Харківську школу для слабкочуючих дітей. Членкиня УТОГ з 1965 року. З 1980 до 1982 року працювала різноробочою на Панютинському вагоноремонтному заводі, згодом з 1983 до 1994 року працювала в швацькому цеху в м. Лозова. Зараз на заслуженому відпочинку.

Друге покоління

Донька - Токар (Андрієнко) Лариса Іванівна народилася 04 вересня 1971 року в місті Харкові. Навчалась в Харківській спецшколі-інтернаті для глухих дітей. Членкиня УТОГ з 1988 року. Після закінчення школи в 1988 році прийшла на роботу до Харківського УВП № 1 УТОГ, де працювала зварювальницею, контролером, закрійницею. В 2004 році за сімейними обставинами звільнилась з підприємства, зараз – домогосподарка.

Чоловік Токар Лариси Іванівни – Токар Ігор Іванович народився 30 червня 1970 року в м. Лозова Харківської області. Член УТОГ з 1987 року. Навчався в Харківській школі-інтернаті для глухих дітей. Після закінчення школи, з 1988 до 1994 року працював обрубником на Харківському підприємстві «Завод імені Малишева», де була одна з найбільших груп глухих. Згодом працював на АО «Автромат» та інших підприємствах міста.

Третє покоління

Онука: Біла (Токар) Олена Ігорівна народилась 15 січня 1992 року в місті Харкові. Навчалась в Харківській школі-інтернаті для глухих дітей. У 2008 році була прийнята в члени УТОГ. Після закінчення 10 класів школи в 2009 році поступила на навчання до Центру професійної технічної освіти № 2, який закінчила в 2012 році та отримала спеціальність «Квітникар». Одночасно навчал працювала на фармацевтичному заводі ГНЦЛС, з 2017 до 2022 року — на фармацевтичному підприємстві «Червона зірка». З лютого 2015 року по вересень 2016 року – керівник гуртка Харківського ОБК УТОГ. З лютого 2022 року Олена Біла перебуває з родиною в місті Львові, працює на підприємстві БаДМ.

Олена – талановита людина. Ще в молодших класах школи вона відвідувала танцювальний гурток. Не уявляє своє життя без сцени, самодіяльного театру «Аріадна», Будинку культури УТОГ. Вона бере участь у всіх концертних програмах, спектаклях, конкурсах і оглядах не тільки обласних, республіканських, а й міжнародних. Виступала з харківською командою у Львові, на Всеукраїнському конкурсі «Deaf-Ліга сміху», де отримала нагороду в номінації «Краща жіноча роль».

У 2018 році Олену Білу обрали лідером Харківської молодіжної ради УТОГ. Також Олена є членкинею Всеукраїнської молодіжної ради УТОГ.

Члени родин Андрієнко, Токарів і Білих - активні учасники в житті Товариства глухих. Відвідують всі заходи, які проводяться в Харківській обласній організації УТОГ.

Олена Біла з чоловіком і донькою

---

Династія Левіних

Перше покоління

Батько – Левін Іван Тихонович народився 16 січня 1951 року в селищі Васищеве, Харківського району Харківської області. Навчався в Миргородській школі для слабкочуючих дітей. Член УТОГ з 1967 року. У серпні 1967 року з’явився перший запис в його трудовій книжці — Харківське УВП № 1 УТОГ. На підприємстві оволодів спеціальностями шліфувальника оптики, фрезерувальника, слюсаря з ремонту обладнання. Став передовиком виробництва, брав активну участь у громадському житті підприємства. Після звільнення у квітні 1999 року з УВП № 1 УТОГ, де він працював майже 32 роки, продовжив роботу на різних підприємствах міста за спеціальністю гибщик, тральщик, фасувальник.

Ще в школі Іван захопився художньою самодіяльністю і на все життя зберіг любов до сцени, проявивши себе в різних жанрах мистецтва. Виступав у танцювальному ансамблі, ВІА ОБК УТОГ, як виконавець жестових пісень, сценок і клоунад, як майстер жанру декламації, ведучий офіційних, тематичних вечорів, шоу-програм. До того ж він ще й захоплювався любительською кінозйомкою. Як актор театру дебютував в 1970 році у виставі «Перша кінна» і швидко піднявся до виконавця головних ролей. Зіграв 23 ролі в різноманітних виставах. Іван Тихонович — активний учасник клубу «Турист», завзятий рибалка, садівник і городник.

Левину в 2006 році присвоєно звання «Відмінник УТОГ», а у 2016 році його нагороджено відомчою відзнакою УТОГ «За заслуги».

Мати – Левіна Валентина Петрівна народилась 16 квітня 1950 року в селищі Слатине, Дергачівського району Харківської області. Навчалась у школі для слабкочуючих дітей в м. Феодосія. Членкиня УТОГ з 1968 року. Після закінчення школи в 1969 році повернулась до м. Харків і стала працювати в ательє з пошиття та ремонту жіночого одягу, згодом перейшла працювати на Харківський завод «Комунар». З 1970 до 1979 року працювала на Харківському УВП № 1 УТОГ контролером, а з 1981 року — в об’єднанні «Торгхолодмаш» (м. Харків) формовницею в ливарному цеху. Оскільки на підприємстві працювало багато глухих, там була створена первинна організація УТОГ, а Валентину Петрівну обрали головинею первинної організації УТОГ. Її ставили в приклад іншим активістам УТОГ. Крім того, Валентина із задоволенням брала участь в усіх заходах ОБК УТОГ, як акторка театру й учасниця художньої самодіяльності.

У лютому 1993 року на міській конференції УТОГ Валентина Петрівна була обрана головою правління Харківської ТО УТОГ. У 2006 році вона стала переможницею в конкурсі «Кращий голова ТО УТОГ». У червні 2015 року Валентина Левіна звільнилась, але продовжує брати активну участь в житті Харківської обласної організації УТОГ. Є головинею клубу «Ветеран» Харківського ОБК УТОГ. Довгий час вона є членкинею президії правління Харківської обласної організації УТОГ, делегаткою з’їздів УТОГ та обласних конференцій УТОГ. За великий внесок у діяльність нашого Товариства в 2015 році нагороджена відомчою відзнакою УТОГ «За заслуги».

Під час війни залишалась в м. Харкові. Складала списки ветеранів, осіб з інвалідністю зі слуху для отримання гуманітарної допомоги, вела облік глухих ветеранів, що залишились в Харкові, а також проводить інформаційну роботу серед ветеранів.

Сини: Олексій Іванович Левін і Володимир Іванович Левін (чуючий)

Друге покоління

Син - Левін Олексій Іванович народився 12 січня 1974 року в місті Харкові. Навчався в Харківській школі-інтернаті для глухих дітей, яку закінчив в 1992 році. Член УТОГ з 1988 року. Після закінчення школи працював на різних підприємствах міста Харкова, де оволодів різними спеціальностями: зварювальник, слюсар з ремонту обладнання машин, гибщик труб. З 1996 до 2002 року працював на Харківському УВП № 3 УТОГ. У юнацькі роки разом з батьками відвідував ОБК УТОГ, спостерігав за репетиціями самодіяльного театру, а також зіграв роль Юнела в спектаклі «Юнак не вміє брехати», грав у масових сценах спектаклів «Катерина» і «Перше гуляння».

Онуки – Левін Дмитро Олексійович, а також чуючі Данило і Кирило Левіни.

Третє покоління

Онук – Левін Дмитро Олексійович, народився 10 квітня 1998 року в місті Харкові. Навчався в Харківській школі-інтернаті для cлабкочуючих дітей. В 2012 році був прийнятий в члени УТОГ. Після закінчення 10 класів школи вступив на навчання до Центру професійної технічної освіти № 2, який закінчив в 2019 році і отримав спеціальність «Монтажник гіпсокартонних конструкцій, столяр». Одночасно навчався в Харківській вечірній школі для глухих № 23. Але головне його покликання – спорт. Активно займатись спортом Дмитро почав з 17 років. З 2017 року він працює в Харківському регіональному центрі «Інваспорт» інструктором-спортсменом. Дмитро Левін має звання «Заслужений майстер спорту України» зі спортивного орієнтування. Бере участь у міжнародних і республіканських змаганнях. На чемпіонаті Європи 2016 р. серед юніорів посів 2 і 3 місце, на чемпіонаті світу 2019 р. – 1 і 3 місце, Дефлімпійських іграх 2022 р. – 1 і 3 місце.

Чемпіони Дефлімпійських ігор - 2022 Дмитро Левін і Ганна Андросович стали основними донатерами в придбанні квадрокоптера, який був переданий воїнам 127 бригаді ТрО міста Харкова на передову.

Олексій Левін з дружиною Тетяною і сином Дмитром

Династія Адамчуків

Династія Іванових

Перше покоління

Мати, Іванова Валентина Дем’янівна, 18.12.1950 р. Пенсіонерка. Ветеран праці Черкаського УВП УТОГ, членкиня УТОГ з 1967 року.

Друге покоління

Донька, Цивенко Олена Антонівна, (дівоче прізвище Іванова), 17.06.1972 р. Працює укладальником-пакувальником в ТОВ АТБ Маркет. Членкиня УТОГ з 1988 року.

Третє покоління

Онук, Цивенко Дмитро Володимирович, 20.01.1996 р. Працює пилорамником на ПП. Член УТОГ з 2012 року.

---

Династія Нікулиніх

Перше покоління

Мати, Магльована Галина Дем’янівна, 08.03.1958 р., працівниця зеленого господарства Черкаського шовкового комбінату. Членкиня з 1976 року.

Друге покоління

Донька, Нікуліна Алла Олександрівна, (дівоче прізвище Магльована), 11.08.1986р., активістка УТОГ, учасниця художньої самодіяльності. Членкиня УТОГ з 2003 року.

Третє покоління

Онука, Нікуліна Аліна Олександрівна, 28.03.2006 р.,учениця Черкаської ЗОШ №12, учасниця Всеукраїнського конкурсу пісні у жестовому виконанні. Членкиня УТОГ з 2020 р.

Онука, Нікуліна Софія Олександрівна, 211.01.2014 р., учениця Черкаського НРЦ «Країна добра».

---

Династія Павлусенків

Перше покоління

Батько Павлусенко Олексій Пилипович, 17.03.1918 р., був обраний першим головою Звенигородського МРВ УТОГ у липні 1953 р.

Друге покоління

Син Павлусенко Юрій Олексійович, 06.05.1953 р., з 15 років працював столяром-верстатником на Черкаському УВП УТОГ, потім карбувальником по металу та ковалем на ПП. Пенсіонер. Учасник Всеукраїнського конкурсу видеокоментаторів. Член УТОГ з 1968 р.

Третє покоління

Онук Павлусенко Роман Юрійович, 26.03.1983 р.,закінчив ПТУ м. Луганська у 2003 році за спеціальністю «ремонт взуття». Місце роботи – ПП, робочий-оздоблювач з євроремонту під ключ. Футболіст у команді глухих Черкаської області. Член УТОГ з 1999 р.

Онук Павлусенко Юрій Юрійович, 01.03.1996 р., закінчив Київський технологічний університет у 2019 р., за спеціальністю – дизайнер. Спортсмен, чемпіон з легкої атлетики, завоював 1 місце у Німеччині. Член УТОГ з 2013 р.

Династія Янчевських

Перше покоління

ЯНЧЕВСЬКА Марія Дмитрівна (01.01.1936 р.н., м. Чернівці), ветеран УТОГ, ветеран праці. Працювала на Чернівецькому учбово-виробничому підприємстві УТОГ з травня 1972 року. Розпочинала трудову діяльність з професії одіяльщиці-ручниці, згодом опанувала другу професію мотальщиці та плетельщиці, за якими працювала до виходу на заслужений відпочинок. За свою працю неодноразова нагороджувалась почесними відзнаками підприємства, обласної організації УТОГ та місцевих органів влади, була передовиком виробництва.

Виростила трьох дітей: синів - Юрія та Володимира, дочку Яну.

Друге покоління

Юрій багато років працював на Чернівецькому УВП УТОГ резино-мотальщиком, слюсарем -ремонтником, був передовиком виробництва, брав активну участь у спорті та художній самодіяльності при Чернівецькому обласному будинку культури УТОГ, а також захоплювався фотографією. В даний час знаходиться в Італії.

Володимир багато років працює сантехніком на Чернівецькому ВП «Черемош» УТОГ, бере активну участь у житті Товариства. У 2022 році надавав Чернівецькій обласній організації УТОГ велику допомогу в організації поселення глухих внутрішньо переміщених осіб із місць бойових дій.

Третє покоління

Онука Мар’яна ЛУБНІНА працювала в Чернівецькому обласному будинку культури УТОГ художнім керівником, в даний час працює інструктором-методистом у справах глухих Чернівецької обласної організації УТОГ.

У Марії Дмитрівни – 6 онуків та 7 правнуків.

Династія Шуба-Гецко

Перше покоління

Шуба Анатолій Олексійович

Шуба Анатолій Олексійович (01.01.1940 - 1998), глухий. Народився в с. Анисів Чернігівського району Чернігівської області. Здобув середню базову освіту (закінчив 11 класів вечірньої школи глухих). Свій трудовий шлях розпочав на Чернігівському УВП УТОГ 2 вересня 1958 року учнем-швейником, працював швейником. З 1966 року обіймав посаду крейдувальника (обміловника) аж до виходу на пенсію. Загальний трудовий стаж – 40 років. Багаторазово нагороджений почесними грамотами від адміністрації УВП за досягнення високих показників в праці та соціалістичному змаганні, дострокове виконання плану, за багаторічну сумлінну працю у зв’язку з присвоєнням звання «Ветеран підприємства», за активну участь в громадському житті підприємства. Його фото прикрашало Дошку пошани міста Чернігова.

Був нагороджений знаком «Переможець соціалістичного змагання 1978 р.». Мав подяки-листи від ЦП УТОГ за плідну трудову та громадську діяльність.

Щиро захоплювався риболовлею, свою любов до цього хобі передав своїм дітям та онукам.

Шуба Марія Миколаївна

На підприємстві працювала і його дружина Шуба Марія Миколаївна (17.11.1938 - 2011), глуха. Працювала швачкою-мотористкою пошивного цеху на Чернігівському УВП УТОГ з 1957 року. Загальний стаж – близько 36 років.

Багаторазово нагороджена почесними грамотами від адміністрації УВП за досягнення високих показників в праці та соціалістичному змаганні, дострокове виконання плану. Була кращою представницею від Чернігівського УВП УТОГ у республіканському соціалістичному змаганні робітників серед бригад, дільниць за 1977 рік, за що була нагороджена Почесним дипломом за найвищі показники ефективності та якості роботи. Була нагороджена знаком «Переможець соціалістичного змагання» (1974, 1977, 1978 рр.) від імені Міністерства та ЦК профспілки, знаком «Ударник 11-пятирічки» (1985 р.) від ЦП УТОГ та Республіканського комітету профспілки.

Мала подяки-листи від ЦП УТОГ за плідну трудову та громадську діяльність.

Друге покоління

Шуба Володимир Анатолійович з дружиною Валентиною

Подружжя Шуби Марії та Анатолія виростили та виховали двох чудових дітей, прищепили їм любов та патріотизм до Товариства глухих та своєї Батьківщини.

Син - Шуба Володимир Анатолійович, (25.11.1963). Яскравий представник династії. Має 2 освіти: Херсонський медичний коледж та Чернігівський юридичний коледж. Разом зі своєю дружиною Валентиною працює в Чернігівській обласній стоматологічній поліклініці, де їх цінують як гарних спеціалістів. Тривалий час був активним учасником художньої самодіяльності БК УТОГ та спортивних змагань, в тому числі туристичного зльоту «Крим». Володимир є членом президії правління Чернігівської обласної організації УТОГ, незмінним головним суддею журі різних обласних конкурсів та фестивалів.

Володимир дуже цікавий співбесідник, добре знає історію, розуміється на політиці та спорті. Люди часто прислухаються до його порад. Недарма його неодноразово запрошували до складу суддівської колегії Всеукраїнського конкурсу «Ігри патріотів» в Одесі.

Гецко Тетяна Анатоліївна

Донька подружжя Шуби Марії та Анатолія - Гецко Тетяна Анатоліївна (02.09.1961). Закінчила Чернігівський юридичний коледж. Трудовий шлях розпочинала в’язальницею на Чернігівській фабриці «Індтрикотаж», потім продовжила роботу на Чернігівській взуттєвій фабриці «Берегиня», де за сумлінну працю неодноразово отримувала подяки від адміністрації, її фото прикрашало Дошку пошани.

В 1992 році прийшла на Чернігівське УВП УТОГ, де була спочатку швачкою, а згодом була переведена до бухгалтерії на посаду касира-обліковця. До роботи ставилась дуже відповідально. Брала активну участь у житті підприємства та художній самодіяльності. Була членом та секретарем профспілкового комітету УВП УТОГ.

Гецко Володимир з дружиною Тетяною

Її чоловіком був Гецко Володимир Михайлович (23.08.1960 – 2021), авторитетна особа в Товаристві, активний учасник художньої самодіяльності, член журі спортивних заходів БК УТОГ. Закінчив спецшколу для слабкочуючих дітей у м. Жданів (Маріуполь). Трудовий шлях розпочинав на заводі у м. Слов’янськ. У зв’язку з одруженням та переїздом до м. Чернігова влаштувався на воєнний завод № 171, на якому все життя пропрацював зварювальником.

Сучасними представниками 3-го покоління є діти Тетяни Гецко.

Третє покоління

Гецко Маргарита Володимирівна

Онука - Гецко Маргарита Володимирівна, (06.04.1987), глуха. Закінчила університет «Київський політехнічний інститут». Активістка УТОГ. Пройшла шлях лідерства: лідер серед учнів Чернігівської спецшколи для дітей з порушеннями слуху, член Ради Чернігівської молодіжної організації УТОГ, член Ради КМОН (Київська молодіжна організація нечуючих). Працює в Культурному центрі УТОГ.

Фотограф. Волонтерка ГО «Всеукраїнська асоціація перекладачів жестової мови та людей з інвалідністю».

Гецко Олександр Володимирович

Онук – Гецко Олександр Володимирович, (06.01.1984), глухий. Закінчив Херсонський медичний коледж, працював тривалий час зубним техніком у Чернігівській міській стоматологічній поліклініці. Олександр був членом молодіжної організації при Чернігівській облорганізації УТОГ, згодом – куратором. Активний учасник всіх заходів БК УТОГ та член журі обласних конкурсів «Ігри патріотів УТОГ» та «Квест». Як і його дядько Володимир Шуба, брав участь в роботі суддівської колегії у Всеукраїнському конкурсі «Ігри патріотів» в Одесі, а також на першому Всеукраїнському квест-конкурсі.

---

Династія Дорошенко-Стексових

Перше покоління

Дорошенко Ганна Семенівна з доньками Світланою та Наталією

Дорошенко Ганна Семенівна є родоначальницею сімейної трудової династії. Народилась 26 вересня 1939 року в с. Озерне Козелецького району Чернігівської області. Глуха. Більш ніж 30 років працювала на Чернігівському УВП УТОГ, починаючи з вересня 1965 року. Вона досвідчена швачка-мотористка пошивного цеху, що знає свою справу. Була ударницею, відповідально ставилась до праці, норми виробітку виконувала на 150% з відмінною якістю. За сумлінну працю постійно нагороджувалась почесними грамотами, подяками та заохочувалась грошовими винагородами.

Дорошенко Іван Петрович з родиною

Разом з чоловіком Дорошенко Іваном Петровичем (13.01.1935 – 2010) - столяром Чернігівського ремонтно-будівельного управління, виховала двох дочок, які пішли стопами матері: вони працюють на Чернігівському УВП.

Друге покоління

Старша донька – Стексова Наталія Іванівна народилась 11 липня 1964 року в м. Чернігові. Слабкочуюча. Навчалась в Миргородській спецшколі-інтернаті для слабкочуючих дітей. Наталія спочатку працювала на камвольно-суконному комбінаті і паралельно навчалась заочно в ЛВЦ (м. Ленінград), після закінчення якого у 1987 році стала працювати культорганізатором у Чернігівському будинку культури УТОГ. У 1992 році перейшла працювати на Чернігівське УВП УТОГ на посаду швачки-мотористки, де працює по теперішній час.

Є активною учасницею народного самодіяльного художнього колективу «Сузір’я» при БК УТОГ, куди залучила і свою сім’ю. Попри вік, чудово танцює, виконує пісні у жестовому виконанні.

Її чоловік Стексов Сергій Васильович (30.09.1962) працював столяром в Чернігівському БК УТОГ, також є активістом, учасником художньої самодіяльності БК УТОГ.

Стексова Наталія (в центрі) з доньками Лілією та Юлією

Богомаз Світлана Іванівна – майстер Чернігівського УВП

Молодша донька - Богомаз Світлана Іванівна, народилась 6 грудня 1971 року, глуха. Закінчила Київський коледж легкої промисловості. На Чернігівському УВП пройшла трудовий шлях від швачки до майстра пошивного цеху. За час роботи на підприємстві показала себе працівницею, що знає швейне виробництво. Ініціативна, дисциплінована, чуйна та справедлива людина. Має авторитет та повагу серед колег, допомагає не тільки їм, а й іншим глухим міста Чернігова. Є членом президії правління Чернігівської обласної організації УТОГ, бере активну участь в житті підприємства та Товариства. Під час облоги Чернігова активно займалась волонтерською діяльністю.

Третє покоління

Стексова Юлія Сергіївна, 02.03.1993, слабкочуюча.

Стексова Лілія Сергіївна, 31.05.1994, слабкочуюча.

Обидві навчались в Чернігівській масовій школі, закінчили Київський коледж легкої промисловості. Працюють в м. Києві.

З самого дитинства разом з батьками займались художньою самодіяльністю при Чернігівському будинку культури УТОГ, брали активну участь у всіх заходах, в різних обласних та Всеукраїнських конкурсах та фестивалях.

Крім того, Стексова Юлія у 2012 році здобула звання віце-міс на Всеукраїнському конкурсі «Міс УТОГ»

Стексови Лілія та Юлія

Родина Стексових у повному складі