Династія в УТОГ – 2025! - Офіційний сайт УТОГ

Вінницька обласна організація УТОГ ↓

Династія Загоруй

Перше покоління – дідусь і бабуся

Дідусь - Загоруй Василь Ігнатович, 72 роки, домогосподар, сьогодні на пенсії, бере активну участь у дозвіллі в Товаристві.

Бабуся - Загоруй Ніна Михайлівна, 71 рік, домогосподарка, колишня працівниця Вінницького УВП УТОГ (швачка). Зараз знаходиться на заслуженому відпочинку. Багато уваги приділяє вишиванню картин, серветок, рушників. Свої роботи виставляє у Вінницькій обласній організації до різних дат.

Друге покоління - діти

Син - Загоруй Володимир Васильович, 51 рік, спортсмен, часто організовував спортивні змагання, завжди готував команду та особисто брав участь в обласному та Всеукраїнському конкурсах «Ігри патріотів».

Невістка — Загоруй Тетяна Валентинівна, 49 років, домогосподарка.

Третє покоління - внук

Внук - Загоруй Владислав Володимирович, 23 роки, спортсмен, активіст, брав активну участь у різних заходах Будинку культури УТОГ, користується авторитетом серед глухих.

Наразі через військові дії Володимир, Тетяна і Владислав Загоруй перебувають за кордоном. Але в майбутньому сім'я планує повернутися в Україну.

Дніпропетровська обласна організація УТОГ ↓

Житомирська обласна організація УТОГ ↓

Династія Антонюків-Холостякових

Перше покоління – дідусі, бабусі (свати)

Дідусь - Антонюк Микола Васильович, народився 25 грудня 1949 року. У 1956 році пішов до школи в селі Березівка, яку закінчив у 1965 році. Після цього навчався у ПТУ в місті Кременчук з 1965 до 1968 року. У 1970 році влаштувався на роботу слюсарем-складальником на завод у місті Бердичів.

Бабуся - Антонюк Раїса Олексіївна, народилася 3 січня 1959 року. У 1966 році пішла до школи в селі Березівка, яку закінчила в 1973 році. Потім вступила до ПТУ за спеціальністю швачки в місті Красний Луч, яке закінчила у 1976 році. З того ж року почала працювати на швейній фабриці в Бердичеві.

Нині обоє пенсіонери, перебувають удома. Раїса активно допомагає місцевому клубу УТОГ. Микола у вільний час дуже любить риболовлю.

Дідусь - Холостяков Микола Михайловична родився 10 серпня 1957 року. Навчався у місті Бішкек. Працював столяром, нині пенсіонер, перебуває вдома. У вільний час полюбляє риболовлю.

Бабуся - Холостякова Галина Анатоліївна, народилася 2 січня 1961 року. Навчалася в школі села Березівка, яку закінчила у 1979 році. Працювала оператором з перероблювання льону, а зараз працює на упаковці молочних сирів.

Друге покоління - діти

Син — Антонюк Олег Миколайович, народився 13 липня 1984 року, має порушення слуху. Навчався у Березівській спецшколі з 1990 року, після її закінчення вступив до технічного інституту стоматології в Житомирі. Згодом також навчався у ВПТУ за спеціальністю «програміст». Брав участь у Дефлімпійських іграх з волейболу, де здобув медаль. Олег також захоплюється риболовлею.

Олег одружений, у нього чудова сім’я та двоє дітей.

Невістка — Антонюк (Холостякова) Наталія Миколаївна народилася 04 грудня 1987 року. Навчалася у школі села Березівка, закінчила її у 1995 році. Потім вступила до ВПТУ за спеціальністю кухар-кондитер. Одразу після училища почала працювати кухарем. У шкільні роки активно брала участь у танцях та займалася волейболом

Третє покоління - внуки

Ілля народився у 2016 році, має порушення слуху. Навчається у 3 класі.

Діана народилася у 2019 році, є слабкочуючою. У вересні розпочне навчання в 1 класі.

Попри життєві виклики, родина живе дружно, зберігає родинні традиції та підтримує одне одного в усьому.

Запорізька обласна організація УТОГ ↓

Івано-Франківська обласна організація УТОГ ↓

Династія Андрейчук – Петрів

Перше покоління – дідусь, бабуся

Дідусь – Андрейчук Андрій Антонович, 1917 року народження, уродженець Чувашії. Працював в ательє мод в Івано-Франківську. Помер у 1999 році. Член УТОГ.

Бабуся – Андрейчук Стефанія Франківна, 1931 року народження, родом із села Коропець, Тернопільської області. Працювала на Івано-Франківському УВП УТОГ. У шлюбі народила, виховала та одружила п’ятеро дітей з порушеннями слуху. Мала 10 внуків та 10 правнуків. Померла у 2018 році. Членкиня УТОГ.

Друге покоління - діти

Донька – Петрів Галина Андріївна,1967 року народження, м. Івано-Франківськ. Навчалася в Калуській спеціальній школі-інтернаті для глухих дітей. Після закінчення працювала на сезонних роботах. Наразі - домогосподарка. Любить спорт: теніс, боулінг, шашки та шахи. Членкиня УТОГ.

Чоловік доньки – Петрів Володимир Миколайович,1968 року народження, родом із села Скобичівка, Старобогородчанського району, Івано-Франківської області. Навчався в Калуській спеціальній школі-інтернаті для глухих дітей. Працював на сезонних роботах, нині - приватний підприємець. Захоплюється садівництвом і городництвом. Член УТОГ.

Третє покоління - внуки

Внук – Петрів Олег Володимирович, 1987 року народження, м. Івано-Франківськ. Навчався в Калуській спеціальній школі-інтернаті для глухих дітей. Працює приватним підприємцем. Одружений. Активно бере участь у різних спортивних заходах, захоплюється спортивним покером, проводить спортивні заходи для молоді в ОБК УТОГ. Член УТОГ.

Внучка – Петрів (Ольбінська) Олеся Володимирівна, 1993 року народження, м. Івано-Франківськ. Навчалась в Тернопільській спеціальній школі-інтернаті для слабкочуючих дітей. Домогосподарка, заміжня, виховує трьох дітей з порушеннями слуху. Членкиня УТОГ.

Внук – Петрів Роман Володимирович, 2004 року народження, м. Івано-Франківськ. Навчався в Калуській спеціальній школі Івано-Франківської обласної ради. Працює кур’єром в «Глово». Захоплюється риболовлею, спортивним орієнтуванням, брав участь у змаганнях. Член УТОГ.

Третє покоління - правнуки

Правнучка – Ольбінська Сніжана Віталіївна, 2016 року народження, м. Івано-Франківськ. Займається карате, бере участь у змаганнях і має нагороди.

Правнучка – Ольбінська Андріана Віталіївна, 2018 року народження, м. Івано-Франківськ. Також займається карате, бере участь у змаганнях і має нагороди.

Правнук – Ольбінський Давид Віталійович, 2021 року народження, м. Івано-Франківськ.

Київська організація УТОГ ↓

Династія Династія Криволапових

Перше покоління – дідусь, бабуся

Дідусь - Криволапов Іван Терентійович (20.01.1912 - 1993 рр.), глухий. У 1932-1933 pp. навчався у Київському індустріально-економічному технікумі для інвалідів.

Голова Київського обласного відділу УТОГ у 1935 - 1937 рр., у 1944 р., у 1946-1960 рр.

Працював директором Київського УПК №1 у 1937 - 1938 pp.

Заступник голови ЦП УТОГ у 1944-1946 р.

Заступник директора з УВР Київського КДВО «Контакт» УТОГ у 1961-1987 роках.

Завдяки його роботі в організації глухих була відкрита група глухих для навчання у Київському технікумі легкої промисловості (зараз - коледж прикладних наук).

Побудував Будинок культури для глухих в м. Києві.

Делегат I-V, VII-XII з'їздів УТОГ.

Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР та шістьма медалями.

В 1982 році удостоєний звання «Почесний член УТОГ».

Бабуся - Бондаревська Валентина Опанасівна (23.01.1916 -2009 рр.), глуха. У 1931 р. закінчила Київську спецшколу-інтернат (зараз - НРЦ № 6), а у 1939 р. - Київський індустріально-економічний технікум для інвалідів.

Перша піонервожата серед глухих в Україні, працювала в Київській спецшколі для глухонімих дітей з 1932 по 1936 р.

Була делегаткою Першого з'їзду глухонімих України (1938 р.).

У 1962-1975 рр. була заступницею директора Республіканського Палацу культури УТОГ імені А.В. Луначарського.

Друге покоління - діти

Син - Криволапов Володимир Іванович (14.09.1940 р.н.), глухий. Народився в Києві.

Після закінчення Київської спецшколи № 6 продовжив навчання у заочній школі для сліпих і глухих. У 1958 році вступив до першої групи глухих Київського технікуму легкої промисловості. У 1962 році закінчив навчання з червоним дипломом і працював конструктором у Спеціальному конструкторському бюро УТОГ. Згодом перейшов на посаду інструктора з підготовки кадрів в апараті ЦП УТОГ, де працював 7 років.

Вступив до Київського політехнічного інституту і після закінчення навчання працював конструктором технічного відділу Київського ДВП «Контакт» УТОГ, заступником начальника цеху № 2 цього ж підприємства. Зараз на пенсії за віком.

Невістка - Криволапова Парасковія Сергіївна, (21.10.1940 р.н.), глуха.

Народилася в селі Козинці Переяслав-Хмельницького району Київської області.

До 6 класу навчалася в сільській середній школі, але через порушення слуху була переведена до Миргородської спецшколи для слабкочуючих дітей, після закінчення якої у 1959 році прийшла на роботу на Білоцерківське УВП УТОГ, де працювала закрійницею.

У 1962 році вступила до Київського технікуму легкої промисловості, де навчалася за спеціальністю «технолог швейного виробництва» (друга спецгрупа).

У 1967 році, влаштувалася на Київську трикотажну фабрику імені Рози Люксембург, де працювала закрійницею швейного цеху.

У 1969 році прийшла на роботу до виконавчого апарату Центрального правління УТОГ, де працювала на посадах старшого інженера з підготовки кадрів оргвідділу, старшого інженера відділу кадрів, інженера з підготовки кадрів І категорії відділу кадрів.

У 1997 році пішла на заслужений відпочинок.

Третє покоління - внуки

Внучка – Криволапова Ольга Володимирівна,12.04.1976 р.н., глуха. Працює у м. Київ, у ТОВ «ПОСТМЕН» помічницею бухгалтера.

Внучка - Рокицька Валентина Володимирівна – 02.12.1978 р.н., глуха. Перебуває за кордоном. Заміжня, має 3 дітей (фото дітей, на жаль, немає).

Четверте покоління – правнук

КОРОЗЕЛ Владислав Валерійович – старший син Ольги Криволапової, глухий, народився 7 вересня 1998 року в Києві, навчався у спецшколі № 18, потім навчався на кухара в ВПУ № 25, працював кур’єром. На сьогодні він разом з родиною живе в Канаді, в Едмонтоні, працює.

Має – доньку та сина.

П’яте покоління – праправнуки

Онука Криволапової Ольги – Мілана (9 років). Онук Криволапової Ольги – Марк. 8 років.

Львівська обласна організація УТОГ ↓

Миколаївська обласна організація УТОГ ↓

Династія Лихидько-Піманових-Вершигір

Перше покоління – дідусь, бабуся

Бабуся – Чайчук-Лихидько Валентина Миколаївна – народилася у 1926 році в сім’ї глухих у м. Кривий Ріг. Все життя працювала у школі.

Дідусь - Лихидько Іван Іванович, народився 1924 року у Кривому Розі. Іван Іванович працював на Криворізькому заводі «Криворіжгірмаш» майстром.

У них народились три донечки, всі вони з порушеннями слуху.

Потім сім’я Лихидько вимушена була переїхати з Кривого Рогу в інший регіон, бо одна із доньок часто хворіла - їй не підходив клімат у Кривому Розі. І було прийнято рішення переїхати на Миколаївщину.

Друге покоління - діти

Лихидько-Грищенко Алла Іванівна народилася 1952 року. Працювала швачкою високого розряду спочатку в ательє у Кривому розі. А після переїзду до м. Вознесенська пішла працювати швачкою на фабрику «Вікторія».

Одружилася у 1973 році, її чоловіком став Піманов Віктор Олександрович, 1952 року народження.

Лихидько-Змага Віра Іванівна народилася 1964 року. Працювала зубною технікинею.

Лихидько-Вершигора Наталя Іванівна народилася 1954 року. Працювала швачкою.

У 2000 році з життя пішов перший чоловік Лихидько-Вершигори Наталі Іванівни, згодом вона зустріла Вершигору Олександра Степановича, 1964 року народження, з яким вона вдруге створила сім’ю.

Третє покоління - внуки

У Піманових народилося дві донечки:

Піманова Вікторія Вікторівна, 1989 року народження. Працює у торгівлі.

Піманова-Кочегарова Марина Вікторівна народилася 1974 року. Працює перекладачкою жестової мови у Миколаївській обласній організації УТОГ.

Вона є багатодітною мамою, у якої є 4 сина та 2 доньки. Один із синів – Сергій, має порушення слуху.

Вершигора Василь Олександрович народився 1993 року. Навчався у Миколаївському училищі для осіб з порушеннями слуху та здобув професію будівельника. Працює за фахом.

Четверте покоління - правнук

Кочегаров Сергій Сергійович народився у 2010 році.

Навчається у 9 класі середньої школи.

Усі, хто у родині має порушення слуху, є членами Миколаївської обласної організації УТОГ.

Полтавська обласна організація УТОГ ↓

Династія Францевичів

Перше покоління – дідусь, бабуся

Дідусь – Францевич Яків Павлович народився 27 травня 1961 року в селі Старе Село, Рокитнівського району Рівненської області. Навчався в Острозькій спеціальній школі для глухих. Зараз проживає в селі Єнківці Лубенського району Полтавської області. Пенсіонер, займається домашнім господарством.

Бабуся - Францевич Лідія Іванівна народилась 26 березня 1961 року в селі Біївці Лубенського району Полтавської області. Навчалась в Полтавській спеціальній школі-інтернаті для глухих. Зараз проживає в селі Єнківці Полтавської області. Домогосподарка.

Друге покоління - діти

Син - Францевич Роман Якович народився 22 вересня 1986 року в селі Єнківці, Лубенського району Полтавської області. Навчався в ПТУ № 23 імені С.С. Бірюзова. Отримав спеціальність плиточника, монтажника гіпсокартонних конструкцій. Зараз знаходиться за кордоном на заробітках. Батько трьох дітей.

Дочка - Василюк (Францевич) Лариса Яківна народилася 3 вересня 1987 році в селі Єнківці Лубенського району Полтавської області. Навчалась в Полтавській загальноосвітній школі-інтернаті для глухих дітей. Мати двох дітей. На даний час домогосподарка, займається вихованням дітей.

Дочка – Алексейчик (Францевич) Галина Яківна народилась 19 листопада 1989 року в селі Єнківці Лубенського району Полтавської області. Навчалась в Полтавській загальноосвітній школі-інтернаті для глухих дітей. Після закінчення школи одружилась і переїхала жити з чоловіком до Автономної Республіки Крим. На даний час працює комірником-відбірником в “Депо 22” в м. Сімферополь. Виховує дочку.

Третє покоління - внуки

Внучка - Василюк Альона Юріївна, учениця 3 класу Полтавської загальноосвітньої школи для глухих дітей.

Внук - Василюк Ерік Юрійович. Народився 5 жовтня 2020 року.

Внучка - Францевич Ніна Романівна, учениця 5 класу Полтавської загальноосвітньої школи для глухих дітей

Внук - Францевич Родіон Романович, учень 3 класу Полтавської загальноосвітньої школи для глухих дітей.

Внучка - Францевич Аліса Романівна, учениця 1 класу Полтавської загальноосвітньої школи для глухих дітей.

Внучка - Алексейчик Ангеліна Андріївна, учениця 2 класу Сімферопольської спеціальної школи-інтернату № 2.

Сумська обласна організація УТОГ ↓

Династія Пера

Перше покоління – бабуся

Бабуся - Пандіна Іраїда Андріївна народилася 16.11.1960 року в с. Тужа, Кіровської області. Навчалася у Луганському професійному училищі, закінчила у 1982 році.

Працювала з 1982 до 2011 р. на Сумському УВП УТОГ (нині Сумське ВП «Стиль» УТОГ). Була активісткою підприємства. Зараз на пенсії за віком. Член УТОГ з 1982 року. Бере участь у заходах УТОГ.

Друге покоління - діти

Донька - Пера Венера Володимирівна, народилася 22.06.1984 р. в с. Тужа Кіровської області. Навчалася у Луганському професійно-технічному училищі-інтернаті, здобула кваліфікацію кравця.

Має також кваліфікацію бухгалтера-фінансиста, яку здобула в Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці. Зараз працює бригадиром підготовчо-розкрійної дільниці на Сумському ВП «Стиль» УТОГ. Член УТОГ з 1999 року.

Син - Пандін Микола Володимирович народився 31.10.1985 р. в с. Гуєве, Суджанського району, Курської області.

Навчався в Лебединській школі-інтернаті для глухих дітей. Полюбляє футбол. Член УТОГ.

Третє покоління - онуки

Внук - Пера Владислав Віталійович, народився 28.03.2010 року в м. Суми. Навчається в Косівщинській спецшколі, має різні зацікавленості, активний учасник заходів УТОГ. Член УТОГ з 2024 року.

Внучка - Пера Анастасія Віталіївна народилася 24.04.2016 року в м. Суми. Навчається в Косівщинській спецшколі. Займається спортом. Неодноразово брала участь у заходах УТОГ.

Тернопільська обласна організація УТОГ ↓

Династія Скринників

Перше покоління – дідусь, бабуся

Дідусь - Скринник Григорій Володимирович, 26.05.1971 р.н. м. Олександрія, Кіровоградська обл.,

Бабусь - Скринник Оксана Олександрівна, 12.09.1970 р.н. м. Олександрія, Кіровоградська обл.

Скринник Григорій Володимирович та Скринник Оксана Олександрівна були учасниками культурно-масових заходів Олександрійської ТО УТОГ, згодом -Полтавського БК УТОГ. Обоє працювали на УВП УТОГ.

Друге покоління - діти

Cин – Скринник Ерік Григорович, 18.08.1992 р.н. м. Олександрія, Кіровоградська обл.

Невістка — Скринник Ірина Василівна, 28.04.1995 р.н. с. В. Луб’янки, Збаразький р-н., Тернопільська обл.

Скринник Ерік Григорович, Скринник Ірина Василівна є членами УТОГ з активною життєвою позицією, учасниками художньої самодіяльності Тернопільського ОБК УТОГ, спортсменами.

На сьогодні Скринник Ерік Григорович працює в Тернопільській обласній організації УТОГ на посаді в.о. голови Тернопільської ТО УТОГ, а Скринник Ірина Василівна займається доглядом малолітніх дітей (які також мають порушення слуху).

Третє покоління - внуки

Внучка Скринник Неллі Еріківна, 30.05.2017 р.н. с. В. Луб’янки, Збаразький р-н, Тернопільська обл.,

Внук Скринник Арсен Ерікович, 12.01.2022 р.н. м. Збараж, Тернопільська обл,

Неллі навчається у Тернопільській ЗОШ у 2 класі, Арсен відвідує дитячий садок.

Харківська обласна організація УТОГ ↓

Династія Федорових-Тютєревих

Перше покоління – дідусь, бабуся

Дідусь - Федоров Степан Гаврилович, (1927–2015 рр.) – народився в 1927 році в м. Золочів Харківської області. Глухий. Член УТОГ з 1950 р. Закінчив 6 класів школи для глухих дітей в м. Богодухів Харківської області. Працював у селищі Гути Богодухівського району Харківської області в ремонтній майстерні слюсарем з ремонту машин, а згодом на Харківському електромеханічному заводі (ХЕМЗ) шліфувальником.

Степан Гаврилович мав акторські здібності. Ще з юних років захоплювався художньою самодіяльністю. Починаючи з 80-х років минулого століття брав активну участь у житті Харківського будинку культури УТОГ: танцював, грав в сценках та спектаклях «У чому їх гріх», «Циліндр» та інших. З трупою акторів самодіяльного театру «Аріадна» виступав не лише перед глядачами на сцені БК УТОГ, а й виїздив з гастролями для виступів серед членів УТОГ по районах області, у м. Київ, на підприємства УВП № 1 та УВП № 2 УТОГ м. Харкова. Особливо запам´ятався глядачам дует Одарки (Ніна Бєлова) та Карася (Степан Федоров).

У 1994 році в спектаклі «Біда від ніжного серця» і в 1999 році у спектаклі «Трикутний капелюх» Степан Гаврилович грав провідні ролі. Саме цими спектаклями Харківський самодіяльний театр глухих «Аріадна» підтвердив звання «народний». В спектаклях була відмічена органічна гра Степана Федорова.

Також Степан Гаврилович був активним учасником клубу «Ветеран» при Харківському будинку культури УТОГ, який на той час очолював Абрам Ізраїльович Росинський. У 2015 році Степан Гаврилович Федоров пішов з життя.

Бабуся – Федорова Віра Демідівна, (1928 - 1983 рр.) – народилась в селищі Гути Богодухівського району Харківської області. Глуха. Членкиня УТОГ з 1955 року. Закінчила 5 класів школи для глухих дітей в м. Богодухів Харківської області. Була домогосподаркою. Захоплювалась шиттям. Шила одяг друзям та знайомим. Віра Демідівна Федорова пішла з життя у 1983 році.

Друге покоління - діти

Донька – Ганна Степанівна Тютєрєва, народилася в 1959 році в селищі Гути Богодухівського району Харківської області. Слабкочуюча. Членкиня УТОГ з 1975 року. У 1980 році закінчила Харківську школу-інтернат для глухих дітей та продовжила навчання в Харківській вечірній школі № 23 для глухих. Свою трудову діяльність розпочала на Харківському УВП № 1 УТОГ штампувальницею, а потім контролеркою. Згодом працювала в Харківському БК УТОГ та ТОВ «Промзв´язок». З 2023 року перебуває на заслуженому відпочинку.

Зять – Володимир Олександрович Тютєрєв, народився в 1950 році в селищі Шнурки Слов’янського району Донецької області. Слабкочуючий. Член УТОГ з 1983 року. З 1959 до 1967 року навчався в Миргородській школі для глухих дітей. Згодом продовжив навчання в Харківській вечірній школі № 23 для глухих. Після закінчення школи працював на Харківському УВП № 1 УТОГ фасувальником. Згодом перевівся до Харківського будинку культури глухих, був чудовим художником-оформлювачем. З 1975 до 1978 року навчався в ЛВЦ. Після закінчення ЛВЦ працював на Харківському УВП № 3 УТОГ «Влатія», книжковій фабриці «Глобус».

Володимир Тютєрєв з молодих років захоплювався художньою самодіяльністю. Особливо його зацікавив створений при ОБК УТОГ вокально-інструментальний ансамбль «Світанок», де він грав на електронному музичному інструменті – синтезаторі «Іоніка».

А ще Володимир – завзятий рибалка та грибник.

Третє покоління - внуки

Онука – Анжела Володимирівна Тютєрєва, народилась у 1985 році в місті Харкові. Навчалася в Харківській школі-інтернаті для cлабкочуючих дітей. У 2000 році була прийнята в УТОГ. Після закінчення 10 класу школи вступила на навчання до ПТУ № 35 на спеціальність «швачка» та одночасно навчалась в Харківській вечірній школі № 23 для глухих. Після закінчення школи працювала на підприємстві ЗАО «Новий стиль» швачкою офісних крісел.

З самого дитинства Анжела, як і її дідусь, мала акторські здібності, полюбляла пісні та танці. Анжела з юних років брала участь у художній самодіяльності БК УТОГ. Першу свою нагороду вона отримала на Республіканському дитячому конкурсі пісні у жестовому виконання у 1999 році за виконання пісні «Буратіно». Саме любов до сценічної творчості вплинула на подальшу долю Анжели. У 2005 р. вона вступила на навчання до Київського Державного естрадно-циркового училища. Після навчання Анжела Тютєрева залишилась в Києві, з 2011 року працювала художньою керівницею та режисеркою народного самодіяльного театру Культурного центру УТОГ, зараз працює в службі екстреної допомоги 112.

Анжела Тютєрєва комунікабельна, має авторитет серед глухої молоді та ветеранів сцени. Глядачам запам´ятався її виступ з виконанням пісні жестовою мовою разом з популярною українською артисткою Тіною Кароль.

Хмельницька обласна організація УТОГ ↓

Чернівецька обласна організація УТОГ ↓

Династія Горіків

Дідусь – ГОРІК Василь Дмитрович (1939-2010) народився в м. Чернівці, ветеран УТОГ, ветеран праці. З 1957 року працював в’язальником трикотажних виробів, слюсарем з ремонту плетільних апаратів на Чернівецькому ВП «Черемош» УТОГ до виходу на заслужений відпочинок. За свою працю неодноразово нагороджувався почесними відзнаками підприємства, обласної організації УТОГ та місцевих органів влади, був передовиком виробництва.

Бабуся - ГОРІК Івона Миколаївна (1939-2015) народилася у м. Чернівці, ветеран УТОГ, ветеран праці. З 1957 року розпочала свою трудову діяльність на Чернівецькому ВП УТОГ «Черемош» швачкою, працювала мотальницею та оператором плетільного апарату аж до виходу на заслужений відпочинок. За свою працю неодноразово нагороджувалася почесними відзнаками підприємства, обласної організації УТОГ та місцевих органів влади, була передовиком виробництва.

Друге покоління - діти

Син – ГОРІК Юрій Васильович народився у 1965 році в місті Чернівці. У 1987 році закінчив Чернівецьку спеціальну загальноосвітню школу-інтернат № 1 для глухих дітей. Свою трудову діяльність розпочав на заводі «Металіст», де працював полірувальником та заливачем металу в ливарному цеху.

У 2001 році працював майстром з ремонту слухових апаратів у Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі № 1, а також складав меблі в магазині «Меблі». З 2008 до 2023 року обіймав посаду працівника з обслуговування приміщень та ремонту будівель у Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі № 1.

На сьогодні займається індивідуальною діяльністю у сфері ремонту будівель та електроприладів. Також надає посильну допомогу у ремонті приміщень та електроустаткування Чернівецькій обласній організації Українського товариства глухих (УТОГ).

ГОРІК Лариса Іванівна народилася у 1972 році в місті Кам’янець-Подільський.

У 1990 році закінчила Чернівецьку спеціальну загальноосвітню школу-інтернат № 1 для глухих дітей.

Трудову діяльність розпочала на посаді швачки-мотористки на Кам’янець-Подільському учбово-виробничому підприємстві УТОГ. У 1993 році, після заміжжя, переїхала до міста Чернівці, де почала працювати разом із чоловіком у магазині «Меблі» — виконувала складання меблів, а також пошиття чохлів для матраців. На сьогоднішній день працює на приватному підприємстві швачкою з пошиття весільних суконь.

Третє покоління - внуки

ГОРІК Василь Юрійович народився у 1994 році у м. Чернівці. Навчався в Чернівецькому обласному навчально- реабілітаційному центрі № 1, який закінчив в 2013 році.

У цьому ж році вступив на навчання в Чернівецьке ПТУ № 5 і в 2015 році його закінчив, здобувши спеціальність різьбяра по дереву та столяра. З 2015 до 2023 року працював в Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі № 1 на посаді працівника з обслуговування приміщень та ремонту будівель.

Зараз займається індивідуальною діяльністю з ремонту будівель та електроприладів. Надає посильну допомогу у ремонті приміщень та електроустаткування Чернівецькій обласній організації УТОГ. Брав участь в обласних та Всеукраїнських змаганнях «Ігри патріотів УТОГ».

ГОРІК Юрій Юрійович народився у 1997 році у місті Чернівці. Навчався в Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційного центрі № 1, який закінчив у 2016 році. У тому ж році вступив до Чернівецького політехнічного фахового коледжу, який успішно закінчив у 2019 році, здобувши спеціальність будівельника.

Після завершення навчання працював у приватному підприємстві Трейдінг «Вікна стиль», де здобув практичний досвід у сфері будівництва та монтажу віконних конструкцій. Брав активну участь в обласних та Всеукраїнських змаганнях «Ігри патріотів УТОГ». У 2019 році у складі збірної України серед глухих з армрестлінгу здобув срібну медаль на міжнародному рівні. На даний момент перебуває за кордоном.

Чернігівська обласна організація УТОГ ↓

Династія БОВДА – ДЖИМА

Перше покоління – дідусь, бабуся

Дідусь - Бовда Леон Григорович (1901-1982). Глухий. Народився та все життя мешкав в с. Малий Зліїв Ріпкинського району Чернігівської області. Не мав освіти, в школі не навчався. Працював в колгоспі різноробом. Був одружений на чуючій жінці Марії Захарівні.

Бабуся - Бовда Марія Захарівна, чуюча, народила трьох дітей: 2 чуючих та 1 глуху доньку.

Друге покоління - діти

Донька — Джима (Бовда) Ніна Леонівна (1938 - 2018), глуха.

Доля її звела з глухим чоловіком Джимою Леонідом Григоровичем (1943 - 2018) на Чернігівському УВП УТОГ, де вони працювали все трудове життя.

Третє покоління - внук

Внук - Джима Олег Леонідович, 1973 р.н., глухий. Вихованець Сосницької спецшколи-інтернату для глухих дітей. Має неповну вищу освіту Чернігівського юридичного коледжу. Працював на камвольно-суконному комбінаті апаратником-прядильником, в РСУ - теслярем, на інших підприємствах. Добре розуміється на політиці, цікавиться історією глухих.

Зі своєю майбутньою дружиною Мариною Койдан, випускницею Київської спецшколи № 18, познайомився в Чернігівському будинку культури УТОГ, де обоє займались в гуртках художньої самодіяльності: він грав у виставах та сценках, вона танцювала та виконувала пісні у жестовому виконанні. Марина працювала швачкою на Чернігівському УВП УТОГ, потім на приватній швейній фабриці.

Разом Олег та Марина вже 28 років, виховали трьох чудових дітей, які мають порушення слуху.

Четверте покоління - правнуки

Правнуки – Денис, 2001 р.н., Анастасія, 2003 р.н. та Юлія, 2005 р.н. Всі діти у свій час закінчили Сосницький НРЦ, де брали активну участь в громадському житті закладу.

Найбільше з них свої здібності проявив Денис, ерудований та талановитий в галузі комп’ютерних технологій. Бувши учнем НРЦ, він допомагав дітям в реєстрації ІД-УТОГ, у встановленні різних додатків, робив відеомонтажі, брав участь у Всеукраїнських заходах: у конкурсі «Ерудит», у фестивалі короткометражних фільмів глухих режисерів. Денис – переможець конкурсу «КрокКрок 2018» на I Міжнародному фестивалі кіно та мистецтва «Капелюх». До війни займався в секції шахів, постійно перемагав в обласних змаганнях з шахів, захищав честь Чернігівщини на Всеукраїнських змаганнях, за що неодноразово отримував путівки в табір «Артек» для участі в дитячій Спартакіаді «Повір у себе». Після закінчення НРЦ, Денис працевлаштувався в магазин «Сільпо», де йому, єдиному з глухих чернігівців, довірили роботу касира.

Зараз родина Джима перебуває за кордоном, у різних країнах.

Династія в УТОГ – 2025!

Запропонувати новини