Сьогодні, 18 грудня, наше щире вітальне слово — про Почесну членкиню УТОГ, Заслужену працівницю соціальної сфери України Наталію Василівну ІВАНЮШЕВУ, неперевершену майстриню перекладу жестової мови, найкращу представницю такої вкрай необхідної професії, яка присвятила все своє життя служінню людям з порушеннями слуху, наданню їм допомоги та підтримки. Її життєвий і трудовий шлях — гідний приклад для наслідування не лише молодим колегам, а й усім нам.
Хоча наразі гучні святкування зовсім не на часі, хочемо з теплом і любов’ю висловити глибоко шанованій людині слова привітання і подяки за сумлінну багаторічну працю.
Невмолимий час бере своє і Наталія Василівна відійшла від активної участі у справах, але всім нам дуже не вистачає її в роботі й ми часто згадуємо її бездоганний, вишуканий і високопрофесійний переклад, її струнку постать на трибуні поруч з доповідачем, а в залі — сотні очей, які легко і без напруги сприймали ту інформацію, яку вона перекладала.
Секрет її феноменального володіння жестами — не лише у високій кваліфікації, ерудиції та рівні знань, вмінні зосередитися і попри всі обставини протягом багатьох годин з незмінною якістю здійснювати такий переклад. Особливе значення мають і особистісні чинники, які були сформовані ще у дитинстві, завдяки сімейному вихованню в родині освічених та інтелігентних глухих батьків. Культура жестової мови та повага до людей, відповідальне ставлення до своїх обов’язків і вміння стійко долати труднощі – все це поєдналося у її неперевершеному перекладі та безлічі інших справ, які вона започаткувала й успішно реалізувала протягом тривалого трудового шляху. Розпочався цей шлях рано – у 16 років Наталія Василівна почала працювати перекладачкою на Київському УВК № 1, а через два роки її запросили до апарату Центрального правління УТОГ.
Активну роботу вона поєднувала із заочним навчанням у Київському педагогічному інституті імені О.М. Горького, під час якого розробляла концепцію навчання жестової мови, яку успішно реалізувала шляхом видання у 1968—1969 роках посібника «Міміко-жестикуляційна мова». Після закінчення навчання в інституті вона тривалий час читала авторський курс «Дактильно-жестове мовлення» для студентів сурдопедагогічного відділення.
З відкриттям Республіканського театру міміки і жесту «Райдуга» Наталія Василівна стала працювати там педагогинею-консультанткою з жестово-мімічної мови і зробила великий внесок у здобуття мистецької вправності глухими акторами цього унікального творчого колективу й у формування у них культури виразного жестового мовлення.
Тривалий час, з 1975 до 1986 року, вона працювала у Київському технікумі легкої промисловості перекладачкою-дактилологинею і викладачкою російської мови та літератури. Не одне покоління глухих студентів з вдячністю згадує її як неперевершеного перекладача, вмілого організатора і турботливу «студентську маму».
З 1986 до 1993 року Наталія Василівна працювала в апараті Центрального правління УТОГ, де на посадах старшої інструкторки і провідної інструкторки відділу кадрів займалася важливими організаційними питаннями під час створення спеціальних груп глухих студентів у багатьох середніх і вищих закладах освіти України.
У 1993 році Наталія Василівна перейшла працювати до Київської організації УТОГ перекладачкою-дактилологинею і спеціалісткою першої та вищої категорії. Водночас вона викладала на курсах підготовки та підвищення кваліфікації перекладачів жестової мови у Навчально-відновлювальному центрі УТОГ. Можна без перебільшення стверджувати, що практично кожен перекладач у нашому Товаристві — її учень.
Ще один важливий напрям її діяльності – це підготовка словників та навчальних посібників із жестової мови. Зокрема, у 2003 році Наталія Василівна разом з Є.М. Зуєвою підготувала тематичний відеословник у трьох частинах, а у 2005 році був презентований виданий нею у співпраці з С.В. Кульбідою та М.Ю. Поплавком перший дитячий ілюстрований навчально-методичний посібник «Українська жестова абетка».
Наталія Василівна була серед перших науковців лабораторії жестової мови, створеної у 2006 році за ініціативи УТОГ на базі Інституту спеціальної педагогіки НАПН України. Вона працювала над багатьма важливими документами стосовно запровадження та вивчення української жестової мови, вивчала теоретичні засади вивчення лінгвістичних особливостей УЖМ. У співавторстві проводила роботу над жестівниками з української жестової мови, такими як «Український жестівник для батьків» (2011), «Українська жестова мова» (2013), брала участь у виданні збірки наукових праць «Жестова мова й сучасність».
У 2020 році вийшов ще один посібник — «Минуле і сучасне у жестовій мові», який Наталія Василівна підготувала у співавторстві зі своїм однодумцем і другом Скурчинським В.В.
Наталія Василівна є серед авторів дворівневого програмно-методичного забезпечення курсів первинної підготовки стосовно вивчення УЖМ педагогами спецшкіл і перекладачами, а також вторинної підготовки перекладачів.
Програми, книги та підручники – це особлива частина її творчого доробку і складно підрахувати хоча б приблизну кількість людей, яким вони допомогли опанувати жестовою мовою.
Праця Наталії Василівни неоціненна! Адже завдяки її допомозі глухі люди впевненіше почуваються в суспільстві, повніше відчувають радість життя.
Попри вік і проблеми зі здоров’ям, Наталія Василівна активно цікавиться новинами зі справи свого життя, переймається тим, щоб глухі люди у теперішній надскладний час отримували необхідну їм допомогу, долаючи соціальний дискомфорт та інформаційний вакуум, щоб їхні інтереси були захищені і їм надавалася підтримка у складних ситуаціях — і за це їй велика шана, сердечна подяка і низький уклін!
З повагою і любов’ю
президія Центрального правління Українського товариства глухих, президія правління Київської організації УТОГ, колектив виконавчого апарату ЦП УТОГ, Всеукраїнська і Київська
ради перекладачів жестової мови УТОГ, Всеукраїнська рада ветеранів УТОГ, колективи Київського ДВП «Контакт» УТОГ, Інституту спеціальної педагогіки та психології НАПН України, Київського фахового коледжу прикладних наук, Об'єднання нечуючих педагогів, численні учні, друзі, колеги