6 листопада 2022 року, на 91 році життя, після тривалої важкої хвороби завершила свій земний шлях РАДОМСЬКА Людмила Яківна.
Наполегливість, з якою вона здобувала освіту і доводила, що глухі можуть все, була взірцем для інших людей, які втратили слух.
Народилася Людмила Яківна 6 березня 1932 року в м. Сталіно (нині — Донецьк), в родині активістів УТОГ - Марії Дмитрівни та Якова Григоровича Радомських. Коли дочка у ранньому дитинстві втратила слух, батьки постійно займалися з нею і завдяки цьому вона змогла успішно навчатися в масовій школі.
У роки Великої Вітчизняної війни Людмила на разом з батьками виїхала в евакуацію: спочатку в Казахстан, а потім у м. Уральськ. Виконувала посильну роботу в колгоспі, в госпіталі, готувала для фронту теплі шкарпетки та рукавиці.
Після повернення з евакуації Людмила продовжила навчання в масовій школі, де закінчила 7 класів.
Трудову діяльність розпочала в 1946 році ученицею зубного техніка на Луганському УВК УТОГ.
У 1948 році Людмила Яківна разом з батьками переїхала до Вінниці. Здібна дівчина, ще не маючи повної освіти, працювала вчителькою математики вечірньої школи робітничої молоді для глухих, потім — завучкою цієї школи.
У 1956 році вона закінчила Вінницьку заочну середню школу і повернулася до рідного міста, де почала працювати обліковницею багетного цеху Донецького УВП УТОГ. Пізніше вона була призначена заступницею директора з навчально-виховної роботи цього ж підприємства.
У 1965 році Людмила Яківна вступила до Московського державного університету, який закінчила у 1971 році. Тоді вона була однією з перших у колишньому Союзі глухих випускників Московського державного університету.
Після закінчення навчання їй пропонували залишитись працювати в Москві, але Людмила Яківна дуже любила Донецьк і своє підприємство, тож повернулася на батьківщину.
У 1967 році за власної ініціативи очолила роботу інструментального цеху, який у той час ніяк не міг виконати вчасно роботу з підготовки і випуску нових штампів та пресформ, що були вкрай необхідні для ритмічної діяльності підприємства. Своєю успішною працею Л.Я. Радомська довела, що глухі дипломовані спеціалісти можуть працювати на керівних посадах. Пізніше вона однією з перших серед глухих перейшла працювати на посаду інженера з наукової організації праці на УВП УТОГ. Вона розробила нові концепції розвитку підприємства, очолила роботу з реабілітації глухих та впровадження комплексної системи керування якістю виробів на УВП.
Людмила Яківна сама постійно навчалась усього нового і на власному прикладі агітувала глухих на здобуття освіти. Так, коли у 1971 році керівництво Донецького політехнічного інституту відмовило в прийнятті групи глухих на навчання, Людмила Яківна сама зустрілась з ректором інституту, пред’явивши свій диплом і цілу низку статей у журналі «В єдином строю», і переконала його, що глухі можуть навчатися нарівні з чуючими. Всі роки навчання глухих студентів в інституті
Людмила Яківна консультувала їх при підготовці до курсових робіт і до захисту дипломів, морально підтримувала їх.
У 1987 році Л.Я. Радомська вийшла на пенсію за віком, але продовжувала працювати в Донецькому обласному будинку культури УТОГ методисткою і проводила активну громадську роботу як постійний лектор-пропагандист на підприємстві і в Будинку культури глухих, була членом правління Донецької обласної організації УТОГ.
За сумлінну працю і громадську діяльність Людмила Яківна нагороджена званням «Почесний член УТОГ», почесними грамотами президії Центрального правління і президії Донецької облорганізації УТОГ.
Для всіх, хто знав Людмилу Яківну, її відхід у вічність став тяжкою, непоправною втратою, особливо для її рідних і близьких. Висловлюємо їм наші щирі співчуття.
Світла пам'ять Людмилі Яківні.
Президія ЦП УТОГ, Всеукраїнська рада ветеранів УТОГ, колеги, друзі