7 квітня 2021 року пішов від нас Максименко Юрій Петрович… Важко висловити словами всю глибину цієї втрати, адже для Українського товариства глухих це не просто людина, яка очолювала його роботу протягом майже трьох десятків років, а постать значно більш значуща й вагома.
Він завжди був і до останнього залишався нашим керманичем і стратегом, який мислив і бачив на багато кроків вперед, вболівав за справу, піклувався про те, щоб і надалі Українське товариство глухих міцно трималося на плаву і не збивалося з обраного курсу, щоб глуха людина була в Товаристві захищена й підтримана, а життя членів УТОГ було наповнене не лише працею, а й змістовним відпочинком, творчістю і радістю дружнього спілкування.
З ним пов’язано буквально все в УТОГ: всі наші досягнення, справи і плани на майбутнє – це першою чергою його праця, докладені ним зусилля, вміння згуртувати людей, спрямувати їх на досягнення мети.
Найпершою його заслугою є подолання упередженого ставлення до глухої особи. Саме завдяки йому, його особистим лідерським якостям вдалося довести, що на чолі нашої організації може і повинен стояти глухий керівник. Юрій Петрович не лише сам пройшов свій шлях, а й дав дорогу багатьом людям з порушеннями слуху, які очолили і продовжують очолювати важливі ланки в системі УТОГ, доводячи ще й ще раз, що глуха людина може все.
Це доводив сам Юрій Петрович все своє життя, долаючи всі перепони, які виникали перед ним.
Народився він 19 травня 1939 року в селі Зорівка Золотонішського району Черкаської області в сім’ї вчителів, а дитинство провів у с. Кичкирі Радомишльського району Житомирської області. У 1952 році він закінчив 7 класів місцевої школи і вступив до Коростишівського педагогічного училища, але після закінчення другого курсу тяжко захворів на менінгіт, втратив слух і був відрахований з училища…
Пошуки свого місця у світі, який раптово став безмовним, привели його до спільноти глухих людей у Житомирі. Тут він дізнався про те, що є можливість навчатися у Рибінському авіаційному технікумі, де є спеціальна група для глухих, і в 1956 році вступив до цього навчального закладу. Навчався він успішно і за рішенням педагогічного колективу технікуму прізвище Ю.П. Максименка, як одного з найкращих випускників, було назавжди занесено на мармурову Дошку пошани технікуму.
Закінчивши технікум з відзнакою, Юрій Петрович повернувся в Україну й у 1961–1962 роках працював у м. Києві техніком-конструктором на заводі ім. Г.І. Петровського, а в 1963 році перейшов працювати інженером-конструктором на Київське учбово-виробниче підприємство № 1 УТОГ.
Як стипендіат підприємства, був направлений на навчання до Київського технологічного інституту легкої промисловості, денне відділення якого закінчив у 1971 році.
Після закінчення інституту був запрошений на роботу до апарату Центрального правління УТОГ, де послідовно обіймав посади інженера виробничого відділу, інженера з НОП відділу праці та заробітної плати, заступника начальника технічного відділу, начальника відділу слухової, трудової та соціальної реабілітації глухих, заступника голови Центрального правління УТОГ з економічних питань.
У березні 1988 року Ю.П. Максименко був обраний головою Центрального правління УТОГ. Цьому передувала наполеглива боротьба активістів УТОГ з тодішньою системою призначення на такі посади лише людей зі збереженим слухом. Завдяки їхній упевненості у своєму лідерові вдалося подолати цю тенденцію і довести, що глуха людина може успішно конкурувати на таких важливих і складних ділянках роботи.
Бувши за своїм характером людиною творчою, Юрій Петрович вніс дуже багато пропозицій з вдосконалення цієї роботи та підвищенню її ефективності.
За його ініціативи в апараті ЦП УТОГ у 1979 році був створений спеціальний відділ з проблем реабілітації глухих, конкретизована тематика та підвищена результативність роботи наукових лабораторій при НДІ отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка та НДІ педагогіки, діяльність яких фінансувалась за рахунок коштів УТОГ, упорядковані питання фінансової діяльності підприємств УТОГ та їх розрахунків з бюджетом Товариства.
Очолюючи Українське товариство глухих у дуже важкий час переходу України на ринкові умови господарювання, Ю.П. Максименко домігся збереження та розширення Верховною Радою України податкових пільг для підприємств УТОГ та вирішення для Товариства на державному рівні цілого ряду інших економічних проблем, що дозволило УТОГ зберегти його життєздатність, попри загальний занепад у ці роки економіки в державі.
Добре розуміючи, що без реальної підтримки держави підприємства УТОГ не витримають жорсткої конкуренції з фірмами, що використовують здорову робочу силу, Ю.П. Максименко був одним із ініціаторів створення при Кабінеті Міністрів України спеціальної Ради у справах інвалідів та учасником процесу розробки проєкту Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Починаючи з 1992 року, Ю.П. Максименко був членом колегії Міністерства праці і соціальної політики України та колегії Міністерства охорони здоров’я України, членом Центрального комітету галузевої профспілки та його президії.
За значні досягнення, активну громадську діяльність та вагомий особистий внесок у розвиток Українського товариства глухих у 1996 році Указом Президента України йому було присвоєне звання «Заслужений працівник промисловості».
Він також був нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, знаком «Відмінник народної освіти України» та медалями «За заслуги» Всесвітньої федерації глухих і Союзу глухих Болгарії. У 1993 році йому присвоєне звання «Почесний член УТОГ».
Притаманне Юрію Петровичу високе почуття відповідальності і вболівання за долю нашої організації спонукало його до постійного пошуку, залучення до роботи нових здібних глухих спеціалістів, яким він давав можливість проявити свої ділові якості й таланти. І коли настав час поступитися місцем, безпомилково зробив свій вибір, рекомендувавши на свою посаду у 2016 році Ірину Іванівну Чепчину. Проте сам залишався до останнього на посту Почесного голови УТОГ, входив до складу президії ЦП УТОГ і тримав руку на пульсі життя організації, якій він присвятив все своє життя…
Поза всяким сумнівом, Юрій Петрович Максименко – це людина-епоха в історії нашого Товариства, приклад для тих, хто лише вступає в життя, і тих глухих людей, хто долає труднощі на своєму шляху до професійного визнання і ствердження себе як особистості. А ще пам’ятатимуть не лише його рішення і дії, а й вірші, дружні присвячення і влучні слова, які Юрій Петрович, людина поетично обдарована, перекарбував у проникливі рядки Гімну УТОГ.
Із невимовною скорботою і світлою пам’яттю схиляємо голови у цей нелегкий час і висловлюємо свої щирі співчуття рідним і близьким Юрія Петровича.
Спочивайте з миром, дорогий наш Юрію Петровичу. Ви до останнього подиху були з нами… Нам далі торувати прокладений Вами шлях.
Президія ЦП УТОГ, Рада директорів підприємств УТОГ, Рада голів обласних організацій УТОГ,
Всеукраїнська Рада ветеранів УТОГ, колективи всіх структурних підрозділів УТОГ, всі члени Товариства