У цей чудовий день початку календарної весни, 6 березня, відзначає поважну ювілейну дату Почесна членкиня УТОГ, колишня голова Вінницької обласної організації УТОГ Василина Тихонівна КРИКЛИВА.
Василина Тихонівна народилася 1939 року на Вінниччині, у селі Крушинівка Бершадського району, у родині колгоспника. Але дитину спіткало лихо: після тяжкої хвороби у сім років вона втратила слух. Мати, не знаючи, що робити з глухою донькою, до 10 років протримала її вдома і лише 1949 року Василина потрапила до Бершадської спецшколи для глухих дітей. Провчилася вона тут 6 років, а згодом її направили ученицею швачки на Вінницький навчально-виробничий комбінат УТОГ. За 10 місяців вона опанувала навичками роботи швачки-мотористки. Проте незабаром кмітливій і беручкій в роботі дівчині доручили складнішу та відповідальнішу роботу, призначивши її майстром швейного цеху масового пошиття.
У 1957 році Василина Тихонівна перейшла на роботу на Вінницьку швейну фабрику імені Володарського, де працювала до 1974 року. Вона проводила для глухих політінформації, читання газет, розповідала про прочитані книги. Завдяки небайдужості й активності її помітили в облорганізації УТОГ та запросили працювати художнім керівником Будинку культури УТОГ. Але робота у вечірній час не давала можливості приділяти увагу сім'ї та маленьким синам, тому Василина Тихонівна змушена була звільнитися з роботи у БК УТОГ та перейти на Вінницьке УВП УТОГ обліковцем фарбувально-оздоблювальної дільниці, де вона працювала до 1986 року.
Все частіше помічала, що знань, здобутих у школі та шляхом самоосвіти, мало, тому почала вечорами відвідувати Вінницьку середню вечірню школу. Здобувши середню освіту, вступила в Політехнікум при Ленінградському відновлювальному центрі ВОГ на відділення «Правознавство та облік у системі соціального забезпечення», яке закінчила з відзнакою 1985 року, отримавши спеціальність юриста.
Василині Тихонівні дуже подобалася робота на УВП. Любила вона і своє підприємство, і людей, з якими ділила всі радості й труднощі.
Але знаючи її принциповість та відповідальність у роботі, у 1986 році, при проведенні обласної звітно-виборчої конференції, В.Т. Крикливій запропонували балотуватися на посаду голови Вінницької обласної організації УТОГ. І вона, яка не мислила життя без свого підприємства, піддалася на вмовляння, хоч серце рвалося назад — на УВП. На новому місці роботи проблем вистачало. Взяти хоча б Будинок культури, де знаходилися і кабінети працівників облорганізації — це були холодні приміщення без найнеобхідніших зручностей. Непривабливий вигляд мала будівля ДК й зовні. От і взялася Василина Тихонівна насамперед за проведення опалення та каналізації у будівлі ДК. Налагодили теплопостачання, капітально відремонтували ДК, де стали проводити все більше заходів для глухих.
На колишньому місці роботи — Вінницькому УВП, Василина Тихонівна була частим гостем, але приходила сюди не просто подивитися, як працює підприємтво, а взнати, чим йому треба допомогти. Адже й облорганізація, і підприємство діяли спільно, разом проводили різні заходи, обговорювала проблеми виробництва та питання побуту глухих. Разом зверталися вони до місцевої влади та до обласного відділення Фонду захисту інвалідів за допомогою і підтримкою. А коли настали дуже важкі часи, і нестача фінансів змусила облорганізацію шукати шляхи поповнення коштів, Василина Тихоновна однією з перших відкрила при облорганізації мале підприємство, яке давало кошти на утримання організації та здійснення статутної діяльності.
Часто бувала Василина Тихонівна в територіальних організаціях УТОГ, перевіряла їхню роботу, проводила збори, знала в обличчя практично всіх членів Товариства. Відвідувала й спеціальні заклади освіти, дбала про працевлаштування випускників з порушеннями слуху, зверталася до місцевої влади у розв’язанні багатьох важливих питань.
Василина Тихонівна завжди брала активну участь у громадському житті Товариства, у діяльності керівних органів УТОГ, була членом ЦП УТОГ, активно працювала у складі його президії.
Її працю високо оцінено: 1996 року їй надано звання «Почесний член УТОГ», вона неодноразово нагороджувалася грамотами президії Центрального правління Товариства.
І сьогодні, перебуваючи на заслуженому відпочинку, вона не втрачає зв’язку з Товариством, а працівники підприємства та облорганізації УТОГ завжди з теплотою згадують роки її роботи в нашому Товаристві.
