Уганда була першою країною у світі, яка юридично визнала свою національну жестову мову у 1995 році. З того часу лише приблизно 50 країн офіційно надали своїм національним жестовим мовам рівний статус зі своїми національними мовами. Це менше 25% з 193 держав-членів ООН.
Кампанії на підтримку своєї національної жестової мови є основною інформаційно-пропагандистською діяльністю багатьох національних організацій глухих, які працюють у партнерстві з глухими активістами та науковою спільнотою зі спільною метою — досягти правового визнання національної жестової мови!
Національна жестова мова кожної країни — це повноцінна мова з тими ж мовними властивостями, що й державна мова в будь-якій країні. Національна жестова мова заслуговує на повне своє визнання на законодавчому рівні в якості мови меншини своєї країни нарівні з державною мовою країни.
Чому ж надзвичайно важливо отримати правове визнання національної жестової мови?
Правове визнання національної жестової мови — це перший крок на шляху до досягнення громадянських прав глухих. Це визнання надає інструментальні права глухим людям вимагати від національних урядів відповідних зобов'язань.
Правове визнання жестової мови на законодавчому рівні дасть змогу забезпечити реалізацію найважливіших прав глухих людей, особливо права на доступність у всіх сферах суспільного життя нарівні з усіма громадянами за допомогою жестової мови.
Законодавство про жестову мову дозволяє глухим людям скористатися рівними можливостями у всіх сферах життя.
Більше інформації отримуйте на сайті utog.org