Сергій КАМЕНЧУК,
учень 12 класу
Комунального закладу «Кисляцька спеціальна школа» Вінницької обласної ради
Маю III ступінь туговухості, тому часто думаю, що не зможу працювати разом з чуючими людьми. Та мене підтримують мої батьки і переконують в іншому, особливо мама, яка вселила в мене велику надію. Вона довела це власним прикладом, борючись та виживаючи у важкі дні власної хвороби – поліомієліту.
У цьому їй допомагав мій батько: був поряд, коли мама плакала від болю, возив її в столичні клініки, працював день і ніч, щоб заробити гроші на лікування, а найголовніше - навіть у найважчі для мами дні називав її красунею. І настав день, коли моя мама самостійно стала на ноги, і ми з батьком були неймовірно щасливими.
Батько навчив мене вірності і відданості, показав на власному прикладі, що означає бути справжнім чоловіком. А ще я зрозумів, що до своєї мрії треба іти через працю над собою, через труднощі, які потрібно долати, ніколи не втрачати надію. Сьогодні ми з мамою чекаємо тата з фронту, віримо, що він повернеться живим, з перемогою.
Я мрію стати лікарем, після закінчення школи вступити у медичний коледж. А далі обов'язково спробую продовжувати навчання у медичному університеті. Хочу лікувати людей, допомагати їм бути здоровими, дарувати хворим і їх рідним радість і щастя.
Ярослав КОЗІНСЬКИЙ,
учень 12 класу
Комунального закладу «Кисляцька спеціальна школа» Вінницької обласної ради
Мені подобаються історія, географія, українська, зарубіжна література та фізкультура. Полюбляю волейбол, баскетбол. Раніше я займався класичною боротьбою, але зараз, перед закінченням школи в мене не вистачає часу для занять боротьбою.
Я добре знаю, що фізкультура є важливою для хлопців. Мій старший брат захищає нашу країну на війні. Він також підтвердив мою думку про важливість фізичної підготовки для чоловіків. Я дуже пишаюсь тим, що мій брат стоїть на захисті нашої держави, воює за волю й свободу, незалежність та територіальну цілісність України. Я вірю, що він повернеться живим і з нетерпінням чекаю перемоги.
А ще я займаюсь танцями, бо мені це дуже подобається, танці приносять мені радість і задоволення. Заняття хореографією мене надихають, дають багато гарних, яскравих емоцій. Танці - це не просто моє хобі, це один зі способів мого самовираження як особистості.
Щороку в нашій школі проходить цікаве свято - юності, завзяття та краси. Ми із задоволенням готуємося до участі в ньому: тренуємо інсценівки, опановуємо ази кулінарного мистецтва і, звичайно, багато днів у складі танцювальних гуртів вивчаємо різноманітні танці.
Цього разу тренував мене випускник нашої школи Данило Бевз. Він, як і я, повністю глухий. Зараз Данило навчається на другому курсі хореографічного факультету Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і протягом трьох тижнів в лютому-березні проходив педагогічну практику у нас, працюючи керівником хореографічного гуртка. Саме він поставив наш танець, відпрацював його з нами, показав нам, що потрібно бути працелюбним, наполегливим, витривалим, дбати про інших та не підводити друзів, щоб отримати гарний результат. Тому наш виступ в конкурсній програмі виборов перше місце.
Через п'ять років я бачу себе хореографом - таким, як наш Данило. Саме він допоміг мені визначитися з вибором професії, навчального закладу, в якому я хотів би здобувати освіту й готуватися до серйозного дорослого життя.
Микола БУДАНЕВИЧ,
учень 12 класу
Комунального закладу «Вінницька спеціальна школа» Вінницької обласної ради
Моє життєве кредо: «Все в моїх руках, тому їх не можна опускати!» і я стараюся не втрачати оптимізму, бути веселим, врівноваженим, старанним, чемним, вихованим, товариським.
Прагну нових знань, цікавлюся історією, інформатикою, фізикою. Разом з батьками займаюся волонтерством.
Обирався старостою класу, входжу до складу учнівського комітету. Беру активну участь у громадському житті школи та класу, у загальношкільних заходах.
Підтримую дружні стосунки з багатьма учнями школи. Будь-яку роботу завжди виконую охоче і прагну зробити її добре.
Захоплююся кулінарією, полюбляю готувати смачну їжу і всі кажуть, що це в мене чудово виходить. Мрію стати відомим та успішним кухарем, відкрити свою справу.
Артем ЛЕОНОВ,
учень 12 класу
Володимирської спеціальної школи Волинської обласної ради
За роки навчання у школі я дізнався дуже багато цікавого і корисного. Але щоб ще більше знати нового про навколишній світ, додатково працюю надсобою. Я люблю читати книги, енциклопедії, довідники і дивитись пізнавальні програми в Інтернеті. Захоплююся вивченням історії, інформатики, літератури, іноземної мови, цікавлюся політикою. Із задоволенням граю у футбол і волейбол.
Разом з учнями школи займаюся волонтерством: плету сітки, роблю окопні вічки, випікаю з мамою солодощі для наших захисників.
Активно беру участь у житті класу та школи, виконую обов’язки старости класу. Підтримую дружні стосунки з учнями класу, школи, люблю та поважаю своїх батьків та педагогів.
Після закінчення школи хочу бути тренером-реабілітологом. Мрію, щоб швидше закінчилась війна і настав мир в Україні.
Олександра КУЦЕНКО,
учениця 12 класу
Житомирської спеціальної школи № 2 Житомирської обласної ради
Мій життєвий девіз – «Не здавайся, вір у краще, і тоді все вдасться!» Оптимізм і віра в себе допомагають мені долати труднощі, відчувати себе щасливою та успішною, незважаючи на порушення слуху.
Люблю рідну школу, люблю навчатися, дізнаватися нове. Особливо подобаються історія, біологія, математика. Маю багато друзів, як у школі, так і поза нею. Мені здається, що друзі мене люблять і цінують.
Обожнюю спорт, особливо волейбол. Неодноразово мене включали до збірної команди області й ми виборювали призові місця.
З майбутньою професією я ще не визначилася, але знаю, що вона буде пов`язана з людьми, з допомогою їм, зі спілкуванням з ними.
Мрію подорожувати світом, побувати в різних країнах. Але найбільша моя мрія – наша Перемога!
Всім учасникам «Ерудиту» бажаю успіху.
Гідний перемогти – переможе!
Андрій ЛІСКОВ,
учень 12 класу
Березівської спеціальної школи Житомирської обласної ради
Порушення слуху не заважають мені бути активним, впевненим, цілеспрямованим. Люблю навчатися, досліджувати нове, спілкуватися з друзями. Мрію здобути професію фізичного реабілітолога, щоб допомагати людям.
Беру участь у спортивних змаганнях. Мій найулюбленіший вид спорту - це волейбол, який захопив мене ще з дитинства. Я є гравцем чоловічої збірної команди Житомирської області з волейболу (з порушеннями слуху), маю розряд КМСУ, також я є кандидатом у збірну України з волейболу серед глухих.
Мрію про закінчення війни, велику Перемогу, мирне небо, щасливе життя у рідній квітучій країні. Але розумію, що лише мрій недостатньо, тому всіляко намагаюсь допомагати нашим захисникам: плету маскувальні сітки, беру участь у різноманітних акціях з метою зборів коштів.
У школі виконую обов'язки заступника президента учнівського парламенту. У відносинах з педагогами та товаришами прагну дотримуватися встановлених у школі правил поведінки й стараюся відповідально ставитися до виконання доручень педагогів. Маю широке коло друзів, з якими радо спілкуюся.
Щиро бажаю перемоги всім учасникам конкурсу «ЕРУДИТ».
Нехай переможе найрозумніший!
Валерій КУЗЬМА,
учень 12 класу
Хустської спеціальної школи I-III ступенів Закарпатської обласної ради
Маю ІІ ступінь приглухуватості, але попри все прагну здійснити свою мрію. Мене підтримують мої чуючі сестри і глуха мама, шкільна родина, які вселили в мене велику надію. Завдяки їм я зрозумів, що до своєї мети треба іти через працю над собою, наполегливо долати будь-які труднощі.
Недавно я втратив батька, який був справжнім чоловіком. Незважаючи на глухоту, він забезпечував багатодітну сім'ю. Тато навчив мене вірності, взаємопідтримки, відданості. В пам'ять про нього я хочу стати надійною опорою для хворої мами і своїх сестер.
Я мрію опанувати цікаву і творчу професію фотохудожника. Це людина, яка здатна зупинити час, щоб потім згадати знову особливі моменти життя. Мені хочеться через об'єктив камери відтворювати красу нашого світу, дарувати людям приємні спогади. Я хочу подорожувати й робити красиві світлини природи та нових людей, бути учасником різних урочистостей і свят, адже людям хочеться зберегти в пам'яті ці важливі моменти.
Оксана БЛОНСЬКА,
учениця 12 класу
Калуської спеціальної школи Івано-Франківської обласної ради
Моє життєве кредо: “Головне в людині це не розум, а те, що ним керує: характер, серце, добрі почуття, добрі вчинки”.
Навчаюся в 12 класі, цей рік для мене вирішальний, адже хочу вступити до бажаного вишу та здобути професію своєї мрії, щоб реалізувати свої здібності та можливості.
Завжди намагаюся знайти нестандартний підхід до вирішення завдань, що допомагає мені у розв’язанні складних проблем. Маю дуже різносторонні захоплення, беру активну участь у художній самодіяльності школи.
В людині ціную любляче серце і добрі вчинки. І у своєму житті намагатимусь бути доброю людиною, Людиною з великої літери.
Ангеліна РОКИЦЬКА,
учениця 12-А класу
спеціальної школи № 18 м. Києва
Моє життєве кредо: «Хто, якщо не ти». Тому я завжди дію, незважаючи ні на що, і роблю все, що в моїх силах.
Я весела, життєрадісна, "душа компанії", обожнюю бути в центрі уваги.
Люблю займатися спортом, співати та радіти за людей, а ще я пишу вірші.
Дуже люблю дітей, тому проводжу з ними багато часу.
Обожнюю готувати, прикрашати свої шедеври, адже візуальна краса страви для мене має неабияке значення!
Антон СОСОНОВИЧ,
учень 12 класу
Навчально-реабілітаційного центру № 6 м. Києва
Моє життєве кредо: «Любити життя та цінувати кожну його хвилину. У книгах шукати істину, у людях – мудрість!»
Я прагну нових знань, багато читаю, цікавлюсь історією не тільки нашої країни, але й інших держав світу. Мої улюблені предмети – українська та зарубіжна література.
Люблю подорожувати й уже побував у багатьох країнах Європи. Я прагну пізнавати нові світи, знайомитись з цікавими людьми. Підтримую дружні стосунки з однокласниками та друзями, які перебувають за кордоном.
Беру активну участь у громадському житті школи та класу. Мені подобається декламувати та співати пісні жестовою мовою.
Моя мама працює в лікарні і я допомагаю їй доглядати за пораненими військовими.
Життя – цінний скарб, який треба цінувати й берегти щодня. Його треба прикрашати, а не псувати.
Моя мета – вступити до Київського національного університету технологій та дизайну.
Олександра КУЛИНИЧ,
учениця 12 класу
КЗ «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради»
Моє життєве кредо: «Вірю в себе! Самовдосконалення — шлях до успіху» і я намагаюсь слідувати цьому: бути наполегливою, старанною, чемною, вихованою.
Прагну нових знань, цікавлюся літературою, інформатикою, хімією. Разом із родиною займаюся волонтерством.
Неодноразово обиралась старостою класу та президентом закладу, входжу до складу учнівського самоврядування. Беру активну участь у громадському житті закладу та класу, у загальношкільних та позашкільних заходах.
Підтримую дружні стосунки з багатьма учнями та випускниками закладу. Будь-яку роботу завжди виконую охоче і прагну зробити її досконало.
Захоплююсь спортом, зокрема пляжним та класичним волейболом, баскетболом. Неодноразово перемагала на міських, обласних та всеукраїнських спортивних змаганнях.
Мрію стати відомим та успішним тренером, виховати дефлімпійських призерів України.
Роман ГОРЧИН,
учень 12 класу
Комунального закладу Львівської обласної ради «Підкамінська спеціальна школа з поглибленою професійною підготовкою»
У мене є порушення слуху, але це не заважає мені бути активним, спілкуватися з людьми, брати активну участь у житті школи.
Найбільше на світі я ціную відносини з людьми. Сім’я, друзі — це найцінніше, що є у людини. Близькі люди завжди допоможуть, підтримають у важку хвилину, підбадьорять теплими словами. Маю широке коло друзів, з якими радо спілкуюся. Якщо комусь із моїх приятелів погано, я завжди намагаюся вислухати, втішити, дати корисну пораду.
Також я вважаю одним з головних якостей людини її чесність. Не переношу брехню і намагаюся завжди говорити правду. У взаєминах повинна бути щирість — тільки тоді можна по-справжньому довіряти один одному. Людина, яка зрадила тебе одного разу, зробить це ще раз.
Люблю навчатися, досліджувати нове, спілкуватися з друзями. Найбільше мені до вподоби уроки української мови та літератури, історії, фізичної культури.
Мрію здобути професію вчителя-дефектолога, щоб допомагати учням з порушеннями слуху.
Беру участь у перекладі жестовою мовою на загальношкільних заходах, люблю виконувати пісні жестами.
Мрію про те, що незабаром закінчиться війна, настане довгождана перемога і буде щасливе життя у рідній квітучій Україні. Але я розумію, що лише мрій недостатньо, тому разом з друзями намагаємося всіляко допомагати нашим захисникам. Брав участь у фестивалі «Мрії збуваються» за підтримки Фонду «Різдвяна Зірка у Вертепі», виготовляв вироби на Великодню ярмарку, на яких збирають кошти для наших захисників.
У школі виконую обов'язки голови учнівського самоврядування. У стосунках з педагогами та товаришами прагну дотримуватися встановлених у школі правил поведінки й стараюся відповідально ставитися до виконання доручень педагогів.
Марія КУЛАВА,
учениця 12 класу
Комунального закладу «Болградська спеціальна школа Одеської обласної ради»
Я маю порушення слуху з дитинства. Чи заважає це мені в житті? Ні!
Впевнена, що тільки завдяки наполегливому навчанню і постійному самовдосконаленню людина може досягти певних успіхів. Намагаюсь виробляти в собі вміння швидко включатися в роботу, виконувати все ретельно, доводити розпочате до кінця. Вважаю себе відповідальною за всі справи, які мені доручають в класному колективі, школі.
Прагну бути людиною, якою будуть пишатися мої рідні і знайомі. Я зрозуміла, що головне - бути чесною, готовою змінюватися. Для мене багато важить думка моїх друзів про мене і їх ставлення. Тому я завжди намагаюсь прислухатися до них, допомагати, підтримувати.
На мій погляд, у людині повинен відбуватися постійний духовний розвиток, самовдосконалення, самовиховання.
У мене є чимало занять, які мене захоплюють. Я прагну реалізовувати себе у різних сферах. Одне з моїх улюблених занять - кулінарія. Маю досвід роботи майстром манікюру, хочу опанувати косметологічні процедури, різні техніки масажу, дизайн одягу. Хоча я ще не вирішила, яку майбутню спеціальність хочу обрати, сподіваюсь, що мої улюблені заняття принесуть мені користь.
Дуже люблю подорожувати. Моє рідне село знаходиться на півдні Одещині. Вважаю, що моя Батьківщина – найкраща у світі! Мрію після нашої перемоги відвідати чарівні міста рідної незалежної України.
Яна БЕРЕЗКО,
учениця 12 класу
спеціальної школи в м. Острог
Я весела, усміхнена, з легким характером, ставлюся до життя з гумором та позитивом. Попри порушення слуху, важливе місце у моєму житті займає музика. Піснею у жестовому виконанні я намагаюсь передати емоції, настрій, ритм, глибину музики для людей, які не чують. Завжди беру активну участь у творчих фестивалях, є призеркою Міжнародного конкурсу талантів «Євро-весна» та нагороджена дипломом оригінального жанру.
Навчання у школі приносить мені велике задоволення, адже я постійно прагну пізнавати нове для себе. Беру активну участь у житті школи, є головою учнівського самоврядування. Маю хороші відносини з педагогами, сумлінно виконую доручення та намагаюсь показувати гарний приклад для менших учнів, як лідер учнівського самоврядування.
У майбутньому мрію робити людей красивими та стати візажистом, бо вважаю, що краса врятує світ. Також люблю займатися спортом, відвідую секцію з волейболу та беру участь у спортивних змаганнях.
Прагну жити та розвиватися у мирній Україні і мрію про найшвидше закінчення війни та Перемогу.
Анастасія СМАКОУЗ,
учениця
Тернопільської спеціальної школи Тернопільської обласної ради
З дитинства у мене порушення слуху, але це не є перешкодою бути активною, доброю і чуйною людиною. Люблю філософію, психологію, спілкуватися з друзями. Мені подобається подорожувати, слухати музику, милуватися квітами.
Раніше я займалася волейболом, їздила на різні змагання, але через проблеми зі здоров’ям вимушена була залишити спорт. Тепер мрію здобути професію діловода або стати дизайнером.
У школі я тривалий час виконую обов’язки старости класу, стараюся ладнати з усіма учнями, беру активну участь у різноманітних шкільних заходах. Коли я приїжджаю додому, то допомагаю батькам по господарству, люблю працювати на землі.
Моя найбільша мрія – якнайшвидше закінчення війни, щоби було мирне небо і щасливе життя у квітучій рідній країні.
Катерина ДОБРОБАБА,
учениця 12 класу
Комунального закладу «Харківська спеціальна школа № 6» Харківської обласної ради
Порушення слуху не заважає мені любити життя, займатися спортом і фотографією, спілкуватися з друзями та людьми, які мене оточують. За натурою я оптимістка, намагаюся переконати всіх, що все буде добре.
До навчання ставлюся відповідально, тому що розумію, що у XXI столітті успішною може бути лише освічена людина. Мій улюблений предмет – фізична культура, ще мені подобається історія, тому що я для себе давно усвідомила: щоб зрозуміти сьогодення, треба добре знати минуле. Кожного року з великим задоволенням беру участь в олімпіадах з різних предметів, отримую перші місця. Це викликає прагнення знати більше і досягати нових перемог.
До людей ставлюсь з добром і щирістю, якщо потрібно, завжди прийду на допомогу другу. Маю багато друзів і добрі стосунки з учнями, до вчителів ставлюся з повагою. Завжди висловлюю подяку вчителеві за цікавий урок. У класі виконую обов’язки старости.
Мої кредо: «Великі перемоги починаються з маленької перемоги над собою», «Все в моїх руках, тому їх не можна опускати».
Анжела АРТЕМЕНКО,
учениця 12 класу
Комунального закладу «Сосницький навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради
Моє життєве кредо – «Бути людиною у всьому і завжди».
Якщо говорити коротко про себе, то я – відкрита для життя, цілеспрямована і готова до нового.
Війна внесла свої корективи: змінилися погляди на життя, вподобання. Змінилася і свідомість. Ми живемо в такому швидкозмінному світі, і ніхто не знає, якими навичками треба опанувати, або де ми опинимося завтра.
А я хочу творити. Моє хобі – вишивка. Власні роботи демонструвала на Всеукраїнських та обласних мистецьких фестивалях. Авторські вишиванки і досі прикрашають стіни рідного НРЦ. Я є активною учасницею у спортивному та громадському житті закладу. Найбільше в житті прагну до постійного розвитку, цікавого та насиченого життя. Люблю активний відпочинок та якомога більше часу проводити з рідними та друзями.
Участь у будь-якому конкурсі робить моє життя яскравішим та цікавішим. Це, першою чергою, випробування, а для мене ще й можливість проявити свої здібності. А ще це і можливість отримати нові знайомства та незабутні враження.
