07 лютого 2020 року, Київ, Культурний центр УТОГ. Повний глядацький зал, розрахований на 300 місць. Саме так ми розпочинаємо інтерв’ю, взяте Кириченко Вікторією у Руслана Рубанова, самобутнього українського глухого кіномитця – сценариста, режисера і постановника водночас повноекранного фільму «Алмаз».
Вікторія:
Щойно ми переглянули дві стрічки. Попереду перегляд ще двох. Перше запитання: у скількох містах пройшла прем‘єра вашого фільму «Алмаз»?
Руслан:
У шести містах: Івано-Франківськ, Львів, Чернівці, Житомир, Вінниця і ось Київ. Планую до кінця весни продемонструвати фільм в усіх інших обласних містах України.
Вікторія:
Яке місто з шести Вами названих зібрало найбільшу кількість глядачів?
Руслан:
Звичайно, Київ, бо тут найбільший глядацький зал. У всіх інших було не менше 100 глядачів. У минулому, з першими моїми фільмами, зали набирали до 60 осіб.
Вікторія:
Ви привезли з собою групу акторів, які брали участь у фільмі «Алмаз». Чому серед них немає Горянського Юрія?
Руслан:
На жаль, він не зміг приїхати через перебування на теперішній час за кордоном.
Вікторія:
Чому я запитала про нього? Бо Юрій Горянський - теж режисер, який разом з Русланом Рубановим знявся у фільмі «Алмаз». Це практично рідкісне поєднання двох режисерів у одному фільмі. До того ж, в політичному плані полярних: Руслан представляє Західну Україну (Івано-Франківськ), а Юрій - Східну Україну (Донецьк). Як Вам це вдалося?
Руслан:
Ви знаєте, що він дійсно режисер, але мешкає давно за кордоном (Голландія). Я, знаючи його досвід у кіномистецтві, запросив його для участі у моєму фільмі в якості кінооператора. Він погодився. Сценарій, постановка – мої, він – актор.
Вікторія:
І він так легко погодився?
Руслан:
Так. За умови, якщо сценарій йому сподобається.
Вікторія:
Чи легко було Вам знайти акторів для Вашого фільму?
Руслан:
Дещо не просто. Першим питанням було фінансове.
Вікторія:
Тобто актори спочатку знялися на волонтерській основі?
Руслан:
Ні, у нас фінансова угода. Отже, всі актори отримають гарні кошти.
Вікторія:
Повернемося до фільму «Алмаз». У ньому був кадр обгону вантажівки, яка від повороту різко нахилилася вбік… Це реальне виконання чи як?
Руслан:
Так, небезпечний маневр був реальним. І багато що було реальним. Розкажу один випадок. Я у поліцейській формі розмовляю з глухими артистами під час перерви. Недалеко почала збиратися юрба чуючих. Вони вперше побачили поліцейського, який з глухими розмовляє жестовою мовою. Всім хотілося зняти світлини про цю подію. Це мені врізалося в пам'ять.
Вікторія:
Чому не продемонструєте робочі кадри зйомки? Мабуть вони є цікавими?
Руслан:
Це я зроблю наступного разу.
Вікторія:
Звідки взята поліцейська машина у фільмі?
Руслан:
Це моя власна машина. Я її купив для таких потреб. Ну і різні причандали до неї. Мене ніхто не зупиняє. Сам мер мого міста знає, що я знімаю фільми.
Вікторія:
Отже, шановні глядачі, друга серія фільму «Алмаз» вийде десь через рік-два. А Руслану велика подяка за такий цікавий фільм. Ми маємо пишатися, що у нас є такі креативні глухі.