Ми зараз на такому етапі війни, коли важливо і нашому суспільству, і партнерам не втрачати відчуття шляху, яким маємо пройти. Саме шляху. Шляху, який попереду.
Порівняно з минулим роком у багатьох місцях зараз тихіше. Але це не означає, що можна десь там ігнорувати війну чи бути менш сконцентрованими на допомозі державі. Нам вдалося зробити багато разом із партнерами для захисту людей, України, всієї Європи. Але це не означає, що зараз – час спочивати на лаврах.
Так само, як у складі Ставки кожен відповідає за свою частину оборони держави, на шляху до перемоги кожному і кожній варто розуміти: а що є вашими кроками до перемоги? Та чи на весь шлях вистачає цих кроків?
Це нерозумно – просто пасивно сподіватися, що перемогу принесе хтось інший, той, хто зараз в окопах, хто зараз у штурмах. Це спільне завдання. Перемога здобувається усіма. Тими, хто за неї б’ється, і тими, хто дає зброю. Тими, хто скорочує можливості держави-терориста, і тими, хто збільшує можливості України.
Дякую всім українцям і українкам, хто розуміє, що маємо пройти цей шлях разом до перемоги і у справжній єдності, підтримуючи одне одного та державу! Дякую всім нашим партнерам у світі, хто не збавляє активності у допомозі!
Слава всім нашим воїнам! Слава нашому міцному народу!