22 та 23 листопада 2019 року пройшов форум «Навчання без перешкод: як зробити українські школи інклюзивними», який провела громадстка організація «Смарт-освіта» спільно Міністерством освіти і науки та Міжнародним фондом «Відродження» . У конференц-залі готелю «Президент» було вельми велелюдно, бо зібралося понад 250 учасників: представники інклюзивно-ресурсних центрів, директори шкіл, батьки дітей з особливими освітніми потребами, вчителі, асистенти вчителів та дітей, представники департаментів освіти з усіх областей, представники Українського товариства глухих, закордонні та українські експерти…
На Форумі взяли участь заступниця міністерки освіти і науки Любомира Мандзій та заступник міністра соціальної політики Віталій Музиченко, а також уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба.
На цьому заході обговорювалися проблеми та шляхи усунення перешкод для інклюзивного навчання на трьох рівнях: загальнонаціональному, місцевому та шкільному. Також обговорювалися питання участі громадських організацій та батьків, долучення їх до вирішення проблем упровадження інклюзії.
Від Українського товариства глухих присутніми були Адамюк Наталія – кандидатка педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу навчання жестової мови Інституту спеціальної педагогіки та психології імені М. П. Ярмаченка НАПН України, Ткач Наталія – начальниця відділу зв’язків з громадськістю апарату Центрального правління УТОГ та Кириченко Вікторія – провідний спеціаліст відділу зв’язків з громадськістю апарату ЦП УТОГ. Всю роботу Форуму «озвучувада» перекладач жестової мови Київського державного коледжу легкої промисловості Сколотова Ірина. …Зазначимо, що виступи були цікавими, змістовними і свідчили про серйозні кроки української освіти в частині інклюзивного навчання. В той же час мова не йшла про оптимізацію саме таких шкіл як наші спеціальні загальноосвітні школи для дітей з порушеннями слуху, принаймні відкрито. Представники від УТОГ зазначили, що складно «приміряти» нове віяння інклюзії на наших жестомовних глухих дітей.
Втім, цікаво було почути про шлях раннього втручання у вирішення певних проблем. На прикладі хлопчика Антона з синдромом аутизму було продемонстровано відео і світлини цього втручання: команда з фахівців (психолог, фізичний терапевт, масажист та інші) з перших місяців життя Антона вчила батьків розвивати і ростити дитину, а саме: на першому місці було навчання орієнтації та руху дитини в умовах спершу кімнати, а птім квартири; научіння користуватися ложкою та доносити їжу до рота; потім спілкування, творча робота, відвідування центру реабілітації тощо. В результаті семирічний Антон не нагадує ніяк дитину з синдромом аутизму та опорно-руховими проблемами.
Якщо брати до уваги народження глухої дитини в родині чуючих батьків, то чи не варто перейняти даний шлях та запустити в родину команду фахівців: вчителя жестової мови, сурдопедагога, логопеда та інших? Тоді дитина не чекатиме досягнення 2-3 річного віку, щоб в дитячому садочку починати вивчати світ, а батьки з перших днів почнуть спілкуватися з глухою дитиною жестовою мовою, так як батьки спілкуються з чуючою дитиною з перших днів її життя словесною мовою. Тоді розумовий і мовний розвиток як глухої, так і чуючої дитини йтиме паралельно відповідно до вікової періодизації. Це не фантастика. Такий підхід існує давно в передових країнах Європи та Америки…
