Театральне мистецтво глухих понесло тяжкі непоправні втрати: 3 березня 2020 року закінчився життєвий шлях ветерана театру «Райдуга» ШАХОВА Володимира Олександровича, а через десять днів всіх шанувальників мистецтва приголомшила вістка про те, що пішов з життя його колега — ВАСИЛЕНКО Анатолій Олексійович. Обидва ветерани сцени – це справжні зірки, які прийшли в театр ще в 1969 році і багато років дарували шанувальникам театрального мистецтв свій яскравий талант.
Анатолій Василенко народився 15 березня 1941 року в м. Костянтинівка Донецької області. Слух втратив у дитинстві після менінгіту.
Навчався у Маріупольській спецшколі-інтернаті для глухих дітей, а потім був переведений до Одеської спецшколи-інтернату № 91, яку закінчив у 1958 році.
Трудову діяльність розпочав учнем з пошиття головних уборів на Одеському УВК № 2 УТОГ, а в 1960 році був переведений на роботу з пошиття виробів за індивідуальними замовленнями.
У 1963 році Анатолій Василенко переїхав до Києва і працював слюсарем-складальником у цеху вимірювальних приладів Київського УВК № 1 УТОГ, потім перейшов на бавовняно-прядильну фабрику.
У вільний час він брав активну участь у художній самодіяльності Одеського будинку культури УТОГ, а після переїзду до Києва продовжував виступати у драмгуртку. Про його яскравий талант свідчить нагородження золотою медаллю на Всеукраїнському конкурсі художньої самодіяльності УТОГ.
У 1968 році А.О. Василенко вступив до політехнікуму Ленінградського відновлювального центру ВОГ на культурно-просвітнє відділення за денною формою навчання. Коли в 1969 році було оголошено конкурсний набір акторів до новоствореного театру «Райдуга» УТОГ, Анатолій Василенко пройшов відбірковий конкурс і був зарахований до штату театру на посаду актора. ЛВЦ ВОГ він закінчив у 1973 році заочно.
27 років працював він у театрі «Райдуга» як різножанровий актор, виконував ролі практично в усіх виставах і концертах. Протягом тривалого часу був незамінним партнером в акробатичних номерах.
Крім того, брав активну участь у громадському житті театру, довгі роки обирався головою первинної та профспілкової організації театру «Райдуга» УТОГ, був членом художньої Ради Київського палацу культури УТОГ. У 1997 році Анатолій Олексійович вийшов на пенсію, але продовжував працювати в театрі гримером-пастижером. Вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, тривалий час передавав свій багатий сценічний досвід молоді, керуючи гуртком клоунади при КЦ УТОГ.
За великий внесок у розвиток театрального мистецтва і активну громадську позицію Анатолій Олексійович був нагороджений медалями «На відзнаку 1500-річчя Києва» і «Ветеран праці», почесними грамотами президії ЦП УТОГ та президії УРК профспілок. Йому присвоєно звання «Почесний член УТОГ».
Нехай буде рідна земля пухом талановитому актору, чий талант і виконавська майстерність назавжди залишаться в пам’яті вдячних глядачів.
Президія ЦП УТОГ, керівництво і колектив Центрального правління УТОГ, Культурного центру УТОГ, театру міміки і жесту «Райдуга», Всеукраїнська та обласна ради ветеранів, шанувальники театрального мистецтва