(народився у 1955 р.)
Вже за одне врятоване комусь життя людину, котра на це спромоглася, можна назавжди прилучити до когорти героїв і оточити ореолом шани та поваги. А скільки таких життів буває врятовано завдяки безкорисливим вчинкам донорів – годі й порахувати.І хоча член Чернігівської обласної організації УТОГ Г.П. Зайковський працює бухгалтером, він ніколи не підраховував своїх добрих вчинків. Він просто здавав кров на потребу тих, кому вона особливо необхідна під час найскладніших медичних процедур та операцій.
Вперше здійснивши цей шляхетний вчинок у 1977 році, вже у 1988 році Григорій Павлович отримав звання «Почесний донор Товариства Червоного Хреста Української РСР».
Не можна не назвати ще ряд здобутків цієї унікальної людини. Маючи проблеми зі слухом, Г.П. Зайковський у 1976 році з відзнакою закінчив Прилуцький гідромеліоративний технікум, а в 1983 році – геологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, і отримав фах інженера-геолога.
Працюючи за направленням у Чернігівському філіалі інституту «Укргіпроводгосп», Григорій Павлович пройшов гідний трудовий шлях від техніка до інженера 1-ї категорії з проектування різноманітних технічних споруд для потреб сільського господарства та комунальних служб районів і міст України.
Цей період трудової біографії позначений не лише багатьма почесними грамотами, а й званнями, що якнайкраще характеризують пройдене: «Кращий молодий спеціаліст» і, як вагомий підсумок, – «Ветеран праці».
З 1994 року Г.П. Зайковський працює на Чернігівському НВП УТОГ, де також отримав чимало відзнак і подяк за свою роботу бухгалтером.
Увесь цей час Григорій Павлович — діючий донор. З 1977 по 2011 рік ним безкорисно здано 12 літрів і 200 грамів крові. А це не лише статистика, що вже викликає повагу і захоплення, а ще й багато і багато врятованих людських життів.
Постановою президії Центрального правління УТОГ від 26 січня 2011 року No 12/2011 прізвище члена УТОГ Г.П. Зайковського було занесено до Книги рекордів Українського товариства глухих у номінації «Людина», враховуючи те, що він більше 40 разів безкорисно здавав свою кров для врятування життя хворих та потерпілих і перший серед нечуючих нагороджений знаком «Почесний донор Товариства Червоного Хреста УРСР», встановивши тим самим абсолютний рекорд серед нечуючих інвалідів.