Недавно мала розмову з членом WASLI. WASLI – це міжнародна асоціація перекладачів жестової мови. Ця асоціація об’єднує як чуючих так і глухих перекладачів жестової мови. Про що ж я дізналася?
Як не прикро, але слід зазначити, що багато чуючих дітей з родини глухих негативно ставляться до глухих. Підростаючи, вони не бажають ставати перекладачами жестової мови, натомість, шукають собі іншу роботу, опановують інші спеціальності. При тому вони допомагають перекладати лише своїм батькам. Чому так відбувається? Мабуть, цікаво і вам дізнатися.
Відбувається так унаслідок неправильного виховання глухими батьками чуючих дітей у їхньому ранньому віці. Часто глухі батьки спілкуються з дітьми усним мовленням, нехтуючи жестовим; відправляють на виховання чуючим бабусям-дідусям, якщо вони є. Саме тут втрачається первісний родинний контакт. Не формується відповідне почуття любові у дітей до глухих батьків. Всі проблеми, що трапляються у їхньому дитячому, а потім шкільному житті – розв’язуються у спілкуванні з чуючими родичами.
По-друге, глухі батьки не називають ім’я дитини, коли кличуть її; натомість лунає лише певний горловий звук, або неправильно вимовлене ім’я, що є неприємним не лише для дітей, а й оточуючих. Краще кликати дітей, підійшовши до них і поплескавши по плечу.
Далі хочу зазначити наступне: погано вже те, що коли народжується чуюча дитина, батьки в подумках радіють, що з’явився в родині перекладач… Це помилка ставитися до дитини як до перекладача, а не як просто дитини. Не слід при відвідуванні медичних чи інших спеціалістів, або ж при відвідуванні комунальних об’єктів, магазинів тощо використовувати знання жестової мови дитиною, примушуючи її виконувати функції перекладача жестової мови. Натомість, робіть це самостійно: засобом служби онлайн – Cервіс УТОГ, письмово чи інакше, але не залучаючи до перекладу своїх дітей. Якщо діти самостійно, з власної волі запропонують свої послуги у перекладі – це інша справа. Лише через власне бажання дитини можна прийняти її допомогу у перекладі інформації.
Отже, багато хто з глухих батьків чинить неправильно. Нещодавно я проводила опитування стосовно знання по імені голови обласної організації УТОГ, голови територіальної організації УТОГ і перекладача жестової мови. Так от, при аналізі виявилося, що лише половина респондентів могли чітко назвати повне ім’я (прізвище, ім’я і по батькові) перекладача жестової мови, лише половина змогла показати потребу у них, прихильність до них. Інша половина заявила, що користується послугами власних дітей (чи інших родичів у рідких випадках) в якості перекладача жестової мови.
Що робити, щоб чуючі діти глухих батьків мали щиру любов і повагу до них?
Мабуть, першою чергою, народивши дитину – радійте цьому. І не важливо – глуха вона чи чуюча. Любіть її, виховуйте, пишайтеся нею, спілкуйтеся з нею жестовою мовою, живіть разом з нею одним родинним світом… Якщо ваша дитинка ще маленька, у вас є шанс і час не припуститися помилки і виростити дитину у любові і пошані до глухих...